RSSВерсія для друку
Права людини у сфері охорони здоров’я: практичний посібник

Право на умови праці, що відповідають вимогам безпеки й гігієни


ПРИКЛАДИ МОЖЛИВИХ ПОРУШЕНЬ

Медичний персонал рентгенологічного відділення часто зазнає небезпечного впливу високих рівнів рентгенівського опромінення через несправність обладнання, яке давно не перевіряється й не замінюється.

Медсестра заражається ВІЛ унаслідок використання неякісно простерилізованого медичного інструментарію.

Їдальню для персоналу не закривають, незважаючи на неодноразово виявлені порушення елементарних норм гігієни.

НОРМИ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЇХ ТЛУМАЧЕННЯ

Стаття 3 ЄСХ

 («Право на безпечні та здорові умови праці»):
З метою забезпечення ефективного здійснення права на безпечні та здорові умови праці Сторони зобов’язуються, консультуючись з організаціями роботодавців і працівників:

  1. розробити, здійснювати і періодично переглядати послідовну національну політику в галузі охорони праці, виробничої гігієни і виробничого середовища. Головною метою цієї політики є поліпшення охорони праці  виробничої гігієни, а також запобігання нещасним випадкам та травматизму, що виникають внаслідок виробничої діяльності, пов’язані з нею або мають місце у процесі її здійснення, зокрема шляхом мінімізації причин виникнення ризиків, властивих виробничому середовищу;
  2. прийняти правила з техніки безпеки та гігієни праці;
  3. забезпечити виконання таких правил шляхом заходів нагляду за дотриманням їхніх вимог;
  4. сприяти поступовому розвиткові призначених для всіх працівників служб виробничої гігієни, головне завдання яких полягає у здійсненні профілактичнихі консультативних функцій.
  • Право кожного працівника на умови праці, які відповідають вимогам безпеки та гігієни, – це «широко визнаний принцип, який безпосередньо випливає з права на особисту недоторканність, одного з основоположних принципів прав людини»121.

  • Отже, мета ст. 3 ЄСХ безпосередньо пов’язана з метою ст. 2 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка закріплює право на життя122.

  • Стаття 3 ЄСХ стосується як державного, так і приватного секторів123.

  • Профілактика професійного ризику повинна стати пріоритетом. Її необхідно включити до державних заходів на всіх рівнях і зробити частиною різноманітних напрямів публічної політики (політики в галузі зайнятості, у справах інвалідів, щодо забезпечення рівних можливостей тощо)124. Політику й стратегії в цій галузі варто регулярно оцінювати й переглядати, особливо з погляду характеру професійних ризиків.

  • Роботодавець, незалежно від дотримання правил охорони праці, повинен регулярно проводити оцінку виробничих ризиків і вживати профілактичних заходів, які відповідають характеру ризиків, одночасно з інформуванням та навчанням працівників. Роботодавці також повинні забезпечити адекватне інформування, підготовку й медичний нагляд  тимчасовим працівникам і працівникам за строковими трудовими договорами (наприклад, враховуючи кумулятивний термін впливу шкідливих речовин на працівників у результаті роботи в різноманітних працедавців)125.

  • ЄСХ не зазначає, які саме ризики підлягають регулюванню.
    Нагляд провадиться опосередковано на основі таких міжнародних технічних норм гігієни та безпеки праці на виробництві, як конвенції МОП і директиви Європейської спільноти щодо безпеки та гігієни праці.

  • У внутрішньодержавному праві повинно існувати рамкове законодавство (зазвичай, Трудовий кодекс), у якому встановлені обов’язки роботодавців, права й обов’язки працівників і конкретні вимоги. До факторів ризику, яким на сьогодні ЄКСП приділяє особливу увагу, належать такі:

    - створення, модифікація та обслуговування робочих місць (обладнання, гігієна);
    - небезпечні засоби та речовини;
    - ризики, пов’язані з певними секторами (сектор охорони здоров’я конкретно не згадується).

  • Більшість перелічених вище ризиків регулюють спеціальні інструкції, які встановлюють достатньо деталізовані правила для того, щоб їх можна було адекватно й ефективно застосовувати126. Водночас ЄКСП не вважає, що для дотримання ст. 3 (ч. 2) держави зобов’язані запроваджувати особливий вид страхування від професійних захворювань і нещасних випадків на робочому місці127.

  • Для всіх працівників, усіх робочих місць і всіх видів діяльності повинні встановлюватися правила безпеки та гігієни праці128.

  • Необхідно проводити регулярні інспекції для контролю за дотриманням правил та застосовувати ефективні штрафні санкції у разі порушень 

121 РЄ. Висновки I. Заява про тлумачення ст. 3.

122 РЄ. Висновки. (XIV-2). Заява про тлумачення ст. 3.

123 РЄ. Висновки II. Заява про тлумачення ст. 3.

124 РЄ. Висновки 2005: Литва.

125 РЄ. Висновки 2003: Болгарія.

126 РЄ. Висновки: Норвегія. (XIV-2).

127 Рішення у справі «Фонд Марангопулоса із захисту прав людини (ФМПЛ) проти Греції» від 6 грудня 2006 р. (30/2005).

128 РЄ. Висновки 2005: Естонія.

17.07.2019.

Уряд врегулював питання відшкодування вартості препаратів, відпущених до 31 березня

На урядовому порталі оприлюднено постанову...
17.07.2019.

Чому правоохоронні органи чинять тиск на Державний експертний центр МОЗ України

16 липня 2019 р. Служба безпеки України і Державне...
17.07.2019.

ВООЗ оновила глобальні переліки лікарських засобів і діагностичних тестів

Перелік основних лікарських засобіві Перелік...
05.06.2019.

Міжнародний день захисту дітей

Представники ГО "Фундація медичного права та...