RSSВерсія для друку
Права людини у сфері охорони здоров’я: практичний посібник

2.4. Права осіб, що надають допомогу в сфері охорони здоров’я
Право на свободу зібрань і об’єднання


ПРИКЛАДИ МОЖЛИВИХ ПОРУШЕНЬ

Міністерство охорони здоров’я не дає згоди на створення професійного медичного об’єднання, оскільки президент об’єднання є видатним діячем опозиційної щодо влади політичної партії.

Влада без пояснення причин відмовляє медичним працівникам у дозволі провести мітинг з вимогою про підвищення оплати й покращення умов праці.

НОРМИ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЇХ ТЛУМАЧЕННЯ

Загальні стандарти

Стаття 20 ЗДПЛ:

  1. Кожна людина має право на свободу мирних зборів і асоціацій.
  2. Ніхто не може бути примушений вступати до будь-якої асоціації.

Стаття 21 МПГПП:

Визнається право на мирні збори. Користування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, які накладаються відповідно до закону і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки, громадського порядку, охорони здоров’я і моральності населення або захисту прав та свобод інших осіб.

  • Хоча свобода об’єднання не є абсолютним правом, будь-яке обмеження можливості людей мирно висловлювати свій протест повинно бути обґрунтоване згідно з умовами, чітко передбаченими в ст. 21 МПГПП128.

Стаття 22 МПГПП:

  1. Кожна людина має право на свободу асоціації з іншими, включаючи право створювати профспілки і вступатидо них для захисту своїх інтересів.
  2. Користування цим правомне підлягає ніяким обмеженням, крім тих, які передбачаються законом і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтер-есах державної чи громадської безпеки, громадського порядку, охорони здоров’я і моральності населення або захисту прав та  свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень користування цим правом для осіб, що входять до складу збройних сил і поліції.
  3. Ніщо в цій статті не дає права державам, які беруть участь у Конвенції Міжнародної організації праці 1948 р. щодо свободи асоціацій і захисту прав на організацію, приймати законодавчі акти на шкоду гарантіям, передбаченим у зазначеній Конвенції, або застосувати закон так, щоб завдавалося шкоди цим гарантіям.
  • Незрозуміло, чи передбачає ст. 22 МПГПП також свободу не вступати в об’єднання: у цьому разі практика профспілкового «закритого цеху» буде рівносильною порушенням права. Хоча можливо, що стаття передбачає і це право129.

  • Порядок офіційного визнання об’єднань не повинен бути настільки обтяжливим, щоб бути суттєвим обмеженням прав, передбачених ст. 22 МПГПП130.

  • Державна практика, яка обмежує право на свободу об’єднань завдяки вимозі попереднього дозволу на створення об’єднання і завдяки контролю його діяльності, де-факто засуджується, незважаючи на те, що законодавство, яке регулює реєстрацію і статус об’єднань, може формально відповідати ст. 22131

Стаття 2 Конвенції МОП про свободу асоціації та захист права на організацію132:

Працівники і роботодавці без якої б то не було різниці мають право створювати на свій вибір організації без попереднього на те дозволу, а також право вступати в такі організації з єдиною умовою підлягати статутам цих останніх.

  • Право створювати й вступати в організації для просування й захисту інтересів працівників без попереднього дозволу є основним правом, проголошеним ст. 2 Конвенції МОП № 87, яким повинні володіти всі працівники без жодної відмінності; персонал медичних закладів може повною мірою скористатися цим правом133.

  • Закон, згідно з яким здійснення права на об’єднання можливе лише з дозволу державного відомства, що діє винятково на власний розгляд, суперечить принципу свободи об’єднання, гарантованого Конвенцією МОП № 87134.

Декларація ООН про право й обов’язок окремих осіб, груп та органів суспільства заохочувати й захищати загальновизнані права людини та основні свободи (Декларація ООН про правозахисників)135

Стаття 1. Кожна людина має право, індивідуально та спільно з іншими, заохочувати й прагнути захищати та здійснювати права людини й основні свободи на національному та міжнародному рівнях.

Стаття 5.
З метою заохочення й захисту прав людини і основних свобод кожна людина має право, індивідуально та спільно з іншими, на національному та міжнародному рівнях:
a) проводити мирні зустрічі чи зібрання;
b) створювати неурядові організації, асоціації чи групи, вступати в них і брати участь у їхній діяльності;
c) підтримувати зв’язок з неурядовими чи міжурядовими організаціями

Норми законодавства, що стосуються жінок

Стаття 7 (п. «с») КЛВФДЖ:

Держави-сторони вживають усіх відповідних заходів щодо ліквідації дискримінації щодо жінок у політичному та суспільному житті країни і, зокрема, забезпечують жінкам на рівних умовах з чоловіками право брати участь у діяльності неурядових організацій і асоціацій, що займаються проблемами громадського та політичного життя країни.

Стаття 3 КЛВФДЖ:

Держави-сторони вживають у всіх галузях і, зокрема, в політичній, соціальній, економічній і культурній, всіх відповідних заходів, включаючи законодавчі, щодо забезпечення всебічного розвитку та прогресу жінок, з тим щоб гарантувати їм здійснення і користування правами людини та основними свободами на основі рівності з чоловіками.

  • Загальний коментар КЕСКП № 16 до ст. 3:
    Рівне для чоловіків і жінок право користування всіма економічними, соціальними й культурними правами, E/2006/22 (2005) 116, § 25: Пункт «а» ч. 1 ст. 8 Пакту вимагає від держав-учасниць, щоб вони забез- печували право кожної людини створювати професійні спілки й вступати до таких на свій вибір. Стаття 3, відповідно до ст. 8, вимагає дозволяти чоловікам і жінкам створювати професійні об’єднання і вступати до асоціацій, які займаються їх конкретними проблемами. У зв’язку з цим особливу увагу варто приділяти особам, які часто позбавлені цього права, а саме: особам, які працюють як домашня обслуга, жінкам, що працюють у сільських районах, жінкам, які працюють у галузях, де переважає жіноча праця, і жінкам, що працюють вдома.

Норми законодавства, які стосуються представників різних рас

Стаття 5 (п. «d», «ix») КЛВФРД:

Відповідно до основних зобов’язань, викладених у ст. 2 цієї Конвенції, держави учасниці зобов’язуються заборонити і ліквідувати расову дискримінацію у всіх її формах і забезпечити рівноправність кожної людини перед законом, без розрізнення раси, кольору шкіри, національного або етнічного походження, особливо щодо здійснення таких прав:… зокрема, права на свободу мирних зборів та асоціацій.

128 Джозеф С., Шульц Дж., Кестан М. МПГПП: судова практика, матеріали і комен- тарі. – Оксфорд: Oxford University Press, 2004. – 569 с.

129 Там само, с. 582. Див. також: КПЛ. Готьє проти Канади. Заява № 633/1995. Висновки ухвалено 5 травня 1999 р.

130 КПЛ. Прикінцеві зауваги Комітету з прав людини: Білорусь, 1997 р. (CCPR/C/79/Add.); Прикінцеві зауваги Комітету з прав людини: Литва, 1997 р. (CCPR/C/79/Add.87).

131 КПЛ. Прикінцеві зауваги Комітету з прав людини: Ліван, 1997 р. (A/52/40 [vol. I]).

132 Конвенція МОП про свободу асоціації та захист права на організацію № 87, 1948 р. Перелік ратифікованих документів. МОП.
www.ilo.org/ilolex/cgi-lex/ratifce.pl.

133 МОП. Свобода об’єднань: збірник рішень і принципів Комітету зі свободи об’єднань, 2005 р.

134 МОП. Свобода об’єднань: збірник рішень і принципів, 2005 р.; збірник рішень і принципів, 1996 р.; Доповідь № 332 Комітету зі свободи об’єднань. Справа № 2225.

135 Декларація про право й обов’язок окремих осіб, груп та органів суспільства заохочувати й захищати загальновизнані права людини та основні свободи (Декларація ООН про правозахисників), 9 грудня 1998 р. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 53/144.
www.unhchr.ch/huridocda/huridoca.nsf/(Symbol)/A.RES.53.144.En.