RSSВерсія для друку
Права людини у сфері охорони здоров’я: практичний посібник

6.2. Обов’язки пацієнтів

Вступ

Юридичний обов’язок людини у сфері охорони здоров’я – це закріплена в законодавстві та гарантована державою необхідність певної поведінки людини, яка спрямована на забезпечення прав та охоронюваних інтересів інших осіб і/або сприяє збереженню, зміцненню, розвитку та, у разі порушення, відновленню максимально досяжного рівня фізичного і психічного стану власного організму.

Чинне законодавство України про охорону здоров’я не містить норми, яка б чітко регламентувала проблематику обов’язків пацієнтів. Правова регламентац ія цього питання викристалізовується у процесі комплексного аналізу нормативно-правової бази у цій царині з використанням принципу «право кореспондує з обов’язком», тобто, якщо медичний працівник має право, то, звичайно, пацієнт – обов’язок, і навпаки.

У цьому посібнику проаналізуємо загальні та спеціальні обов’язки людини у царині охорони здоров’я. Загальні, тобто ті, які повинні виконувати усі фізичні особи в галузі охорони здоров’я, і спеціальні, які покладаються на осіб, що стали суб’єктами медичних правовідносин, основними з яких є медичний працівник і пацієнт.

Примітка

для спрощення процедури використання цього підрозділу посібника доречно розтлумачити елементи його змістовного наповнення, а саме буквенне позначення при аналізі кожного окремого обов’язку:

а) закріплення обов’язку згідно з Конституцією і законами України;
б) регулювання обов’язку за допомогою підзаконних нормативно правових актів;
в) обов’язок крізь призму Кодексу медичної етики;
г) інше регулювання обов’язку відповідно до національної нормативно- правової бази;
ґ) юридична практика, що пов’язана із реалізацією обов’язку;
д) практичні поради, спрямовані на оптимізацію правозастосування і право реалізації.

Якщо якесь із буквенних позначень відсутнє при висвітленн і обов’язку, то під
цим слід розуміти, що на сьогодні в Україні немає відповідної нормативної
регламентації.