RSSВерсія для друку
Права людини у сфері охорони здоров’я: практичний посібник

2.4. Права осіб, що надають допомогу в сфері охорони здоров’я
Профспілки й право на страйк


ПРИКЛАДИ МОЖЛИВИХ ПОРУШЕНЬ

Профспілки і професійні об’єднання медичних працівників не
отримали схвалення Міністерства охорони здоров’я на право представляти інтереси своїх членів.

Медсестру не приймають на роботу до конкретного стаціонару, якщо вона не вступить до єдиновизнаної керівництвом профспілки в межах угоди про «закритий цех».

Деяких лікарів і медсестру звільняють після їх участі в колективній акції протесту проти низької заробітної плати та поганих умов праці.

НОРМИ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЇХ ТЛУМАЧЕННЯ

Стаття 22 МПГПП:

  1. Кожна людина має право на свободу асоціації з іншими, включаючи право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів.
  2. Користування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, які передбачаються законом і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної чи громадської безпеки, громадського порядку, охорони здоров’я і моральності населення або захисту прав та свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень користування цим правом для осіб, що входять до складу збройних сил і поліції.
  3. Ніщо в цій статті не дає права державам, які беруть участь у Конвенції Міжнародної організації праці 1948 року щодо свободи асоціацій і захисту прав на організацію, приймати законодавчі акти на шкоду гарантіям, передбаченим у зазначеній Конвенції, або застосувати закон так, щоб завдавалося шкоди цим гарантіям.
  • Профспілки мають особливий захист, згідно зі ст. 22 (ч. 1) МПГПП136; а в ст. 22 (ч. 3) підкреслюються наявні зобов’язання у межах Конвенції МОП № 87.

  • Як КПЛ, так і КЕСКП137 наголошували на необхідності законних гарантій одночасного існування декількох профспілок і засуджували факт відсутності законодавства, що забезпечує таку можливість138.

  • Права працівників, у тому числі право на укладання колективного договору, захист від покарання за здійснення права на об’єднання і свобода від невиправданих втручань у діяльність профспілок, були неодноразово підтверджені як КПЛ139, так і КЕСКП140.

  • КПЛ визнав порушення ст. 22 і 19 (свобода висловлення думки) в разі незаконного затримання осіб за їх профспілкову діяльність141.

  • Захист профспілок забезпечує відсутність заборони для іноземних працівників обіймати в них офіційні посади й гарантії від розпуску профспілок виконавчим органом142.

  • Стаття 22 (ч. 3) не передбачає гарантованого права на страйк143.

  • Відмова державним службовцям у праві на створення об’єднань і укладання колективного договору було піддано критиці як порушення ст. 22 МПГПП144.

  • Абсолютна заборона права на страйк державних службовців, які не здійснюють повноваження від імені держави та не залучені до процесу надання «невід’ємних послуг», як їх визначено МОП, може бути порушенням ст. 22 МПГПП145.

Стаття 23 (ч. 4) ЗДПЛ:

Кожна людина має право створювати професійні спілки і входити до професійних спілок для захисту своїх інтересів.

Стаття 8 МПЕСКП:

  1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються забезпечити:

    а) право кожної людини створювати для здійснення і захисту своїх економічних та соціальних інтересів професійні спілки і вступати до них на свій вибір при єдиній умові додержання правил відповідної організації. Користування зазначеним правом не підлягає жодним обмеженням, крім тих, які передбачаються законом і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної безпеки чи громадського порядку або для захисту прав і свобод інших;

    b) право професійних спілок утворювати національні федерації чи конфедерації і право цих останніх засновувати міжнародні професійні організації або приєднуватися до них;

    с) право професійних спілок функціонувати безперешкодно без будь-яких обмежень, крім тих, які передбачаються законом і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної безпеки чи громадського порядку або для захисту прав і свобод інших;

    d) право на страйки при умові його здійснення відповідно до законів кожної країни.

  2. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень користування цими правами для осіб, що входять до складу збройних сил, поліції або адміністрації держави.

  3. Ніщо в цій статті не дає права державам, які беруть участь у Конвенції Міжнародної організації праці 1948 року щодо свободи асоціацій і захисту права на організацію, приймати законодавчі акти на шкоду гарантіям, передбаченим у зазначеній Конвенції, або застосовувати закон так, щоб завдавалося шкоди цим гарантіям.
  • На відміну від ст. 22 (ч. 3) МПГПП, ст. 8 (п. «d» ч 1) МПЕСКП містить чітко виражену гарантію права на страйк, яке, як зазначає КЕСКП, може бути реалізовано як таке без додаткових положень146.

  • «Консультації і співпраця не є заміною права на страйк», згідно зі ст. 8 (ч. 1) МПЕСКП147.

  • КЕСКП засудив відмову деяких роботодавців визнавати нові «альтернативні» профспілки й вступати з ними у взаємодію, а також той факт, що деякі роботодавці вживають репресивних заходів, включаючи звільнення, щодо профспілкових активістів148.

  • КЕСКП дав негативну оцінку факту явної відсутності, які дозволили борганізаціям працівників і працедавців брати участь в обговоренні розміру мінімальної заробітної плати для працівників державного сектору149, а також невживання законодавчих заходів щодо регулювання участі роботодавців і працівників у діяльності Національної ради з праці та інших відповідних органів150.

Конвенція МОП про свободу асоціації та захист права на організацію151:

Стаття 2. Працівники і роботодавці, без якої б то не було різниці, мають право створювати на свій вибір організації без попереднього на те дозволу, а також право вступати в такі організації з єдиною умовою підлягати статутам цих останніх.

Стаття 3.

  1. Організації працівників і роботодавців мають право опрацьовувати свої статути й адміністративні регламенти, вільно обирати своїх представників, організовувати свій апарат і свою діяльність і формулювати свою програму дій.
  2. Державна влада утримується від будь-якого втручання, здатного обмежити це право чи перешкодити його законному здійсненню.

Стаття 4. Організації працівників і роботодавців не підлягають розпуску або тимчасовій забороні в адміністративному порядку.

Стаття 5.
Організації працівників і роботодавців мають право створювати федерації та конфедерації, а також право приєднуватися до них, і кожна така організація, федерація чи конфедерація має право вступати до міжнародних організацій працівників і роботодавців.

Конвенція МОП про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів152:

Стаття 1.

  1. Працівники мають належний захист проти будь-яких дискримінаційних дій, спрямованих на обмеження свободи об’єднання в галузі праці.

  2. Такий захист застосовується особливо щодо дій, метою яких є:
    a) підпорядкувати прийняття працівника на роботу чи збереження ним роботи умові, щоб він не вступав до профспілки або вийшов із профспілки;
    b) звільняти чи в будь-який інший спосіб завдавати шкоди працівнику на тій підставі, що він є членом профспілки чи бере участь у профспілковій діяльності в неробочий час або, за згодою роботодавця, в робочий час.

Стаття 2. 1. Організації працівників та роботодавців мають належний захист проти будь-яких актів втручання з боку одні одних чи з боку їхніх агентів або членів у створення і діяльність організацій та керування ними.

Стаття 6.
Дія цієї Конвенції не поширюється на державних службовців, і вона жодним чином не тлумачитиметься як така, що завдає шкоди їхнім правам або становищу.

  • Хоча в жодній конвенції чи рекомендації МОП не міститься відкритого визнання права на страйк, Комітет МОП зі свободи об’єднань неодноразово заявляв, що право на страйк є основним правом працівників і їх організацій153, і встановлює допустимі межі реалізації цього права. Крім того, Міжнародна конференція праці в двох своїх резолюціях, які визначають основні принципи політики МОП, наголосила на важливості визнання права на страйк у країнах – членах МОП154.

  • Особи, які працюють у державних лікарнях, повинні мати право на укладання колективного договору, гарантованого Конвенцією МОП № 98155.

  • Визнання принципу свободи об’єднання щодо державних службовців не обов’язково передбачає їх право на страйк156.

  • Комітет МОП зі свободи об’єднання визнав, що право на страйк може бути обмежене чи навіть заборонене в контексті державної служби чи деяких найважливіших служб, де страйк міг би завдати серйозної шкоди населенню країни, за умови, що такі обмеження супроводжуються певними компенсаційними гарантіями157.
  • Комітет МОП прямо заявив, що лікарні вважаються однією з найважливіших служб, де повинна діяти заборона на зупинку роботи158. Загалом у ситуаціях, у яких страйк працівників найважливішої служби може бути забороненим, повинна існувати чітка чи безпосередня загроза життю, особистій безпеці чи здоров’ю всього населення або його частини159. Однак усередині таких служб, які вважаються найважливішими, деякі категорії працівників, такі як некваліфіковані робітники чи садівники лікарень, не повинні бути позбавлені права на страйк.

136 Стаття 22 (ч. 1) МПГПП передбачає: «Кожна людина має право на свободу асоціації з іншими, включаючи право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів».

137 КПЛ. Прикінцеві зауваги Комітету з прав людини: Бразилія, 1996 р. (A/51/40 [vol. I]); КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Руанда, 1989 р. (E/1989/22).

138 КПЛ. Прикінцеві зауваги Комітету з прав людини: Грузія, 1997 р. (A/52/40 [vol. I]).

139 КПЛ. Прикінцеві зауваги Комітету з прав людини: Коста-Рика, 1999 р. (A/54/40 [vol. I]). «Право на свободу об’єднання, у тому числі на укладання колективного договору, повинно бути гарантовано усім особам. Законодавство про працю необхідно переглянути й за необхідності реформувати завдяки введенню за- ходів щодо попередження каральних санкцій за спроби створення об’єднань і профспілок і гарантувати працівникам доступність своєчасних й ефективних заходів правового захисту». Див. також: КПЛ. Прикінцеві зауваги Комітету з прав людини: Домініканська Республіка, 2001 р. (A/56/40 [vol. I]); Аргентина, 1995 р. (A/50/40 [vol. I]); Гватемала, 1996 р. (A/51/40 [vol. I]); Нігерія, 1996 р. (A/51/40 [vol. I]); Болівія, 1997 р. (A/52/40 [vol. I]); Венесуела, 2001 р. (A/56/40 [vol. I]).

140 КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Ямайка, 1990 р. (E/1990/23).

141 Бургос проти Уругваю. (R.12/52); МПГПП. A/36/40. 29 липня 1981 р.; П’єтрароя проти Уругваю. (R.10/44); МПГПП. A/36/40. 27 березня 1981 р.; Вайнбергер проти Уругваю. (R.7/28); МПГПП. A/36/40. 29 жовтня 1980 р.; Сон проти Республіки Корея. (518/1992); МПГПП. (A/50/40 [vol. II]). 19 липня 1995 р. (CCPR/C/54/D/518/1992).

142 КПЛ. Прикінцеві зауваги Комітету з прав людини: Сенегал, 1997 р. (CCPR/C/79/ Add.82).

143 Висновки більшості в справі Дж. Б. та інші проти Канади. (118/82). Однак значна меншість членів Комітету висловили окрему думку.

144 КПЛ. Прикінцеві зауваги Комітету з прав людини: Ліван, 1997 р. (A/52/40 [vol. I]); Див. також: КПЛ. Чилі, 1999 р. (A/54/40 [vol. I]).

145 Висновки більшості в справі ДЖ. Б. та інші проти Канади (118/82). Однак значна меншість членів Комітету висловили окрему думку.

146 КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Люксембург, 1990 р. (E/1991/23). Висловлюються припущення про те, що Пакт – фактично єдиний серед застосовуваних міжнародних угод про права людини – не має, можливо, самостійної виконавчої сили в своїй сукупності. На противагу такому підходу зазначається, що Пакт містить низку норм, які переважною кількістю спостерігачів вважаються такими, що самі по собі мають самостійну виконавчу силу. До таких норм належать, наприклад, положення про недопущення дискримінації, про право на страйк і про право на безоплатну початкову освіту.

147 КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Руанда, 1989 р. (E/1989/22). Див. також: КЕСКП. Прикінцеві зауваги Ко- мітету з економічних, соціальних і культурних прав: Перу, 1997 р. (E/1998/22). У Конвенції висловлюється стурбованість з приводу неефективного трудового законодавства в аспекті захисту прав профспілок, включаючи право на страйк.

148 КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Російська Федерація, 1997 р. (E/1998/22).

149 КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Уругвай, 1994 р. (E/1995/22).

150 КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Бельгія, 1994 р. (E/1995/22).

151 Конвенція МОП про свободу асоціації та захист права на організацію № 87, 1948 р. Перелік ратифікованих документів. МОП.
www.ilo.org/ilolex/cgi-lex/ratifce.pl.

152 Конвенція МОП про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів № 98, 1949 р. Перелік ратифікованих документів. МОП.
www.ilo.org/ilolex/cgi-lex/ratifce.pl.

153 МОП. Свобода об’єднань: збірник рішень і принципів Комітету зі свободи об’єднань, 1952 р. Видання 4-те (переглянуте). На своїй другій сесії в 1952 р. Комітет зі свободи об’єднань оголосив, що страйк є правом, і проголосив ключовий принцип цього права, на який тією чи іншою мірою опираються всі решта положень і який визначає право на страйк як один із головних засобів, за допомогою якого працівники та їхні об’єднання на законних підставах просувають і захищають свої економічні і соціальні інтереси.

154 МОП. Резолюція про скасування антипрофспілкового законодавства в країнах – членах МОП, 1957 р. Резолюція закликала держави ухвалити «закони,…які забезпечують ефективну й безперешкодну реалізацію працівниками профспілкових прав, включаючи право на страйк». Див. також: МОП. Резолюція про права профспілок та їх зв’язки з громадянськими свободами, 1970 р. Резолюція запропонувала адміністративній раді доручити Генеральному секретарю вжити низку заходів «задля того, щоб розглянути можливість подальших дій для забезпечення повного й загального дотримання прав профспілок у найширшому сенсі» з особливим ухилом, окрім усього, на «право на страйк».

155 МОП. Доповідь Комітету зі свободи об’єднань № 306. Справа № 1882.

156 МОП. Збірник, 2005 р.; Збірник, 1996 р.; Доповідь Комітету зі свободи об’єднань № 3326. Справа № 1719.

157 МОП. Свобода об’єднань: збірник рішень і принципів Комітету зі свободи об’єднань, 2005 р.; Збірник, 1996 р.; Доповідь Комітету зі свободи об’єднань № 300. Справа № 1791; Доповідь Комітету зі свободи об’єднань № 302. Справа № 1849; Доповідь Комітету зі свободи об’єднань № 318. Справа № 2020.

158 МОП. Збірник, 2005 р.; Збірник, 1996 р.; Доповідь Комітету зі свободи об’єднань № 300. Справа № 1818; Доповідь № 306. Справа № 1882; Доповідь № 308. Справа № 1897; Доповідь № 324, Справа № 2060 і Справа № 2077; Доповідь № 329, Спра- ва № 2174; Доповідь № 330, Справа № 2166; Доповідь № 338, Справа № 2399.

159 МОП. Збірник, 2005 р.; Збірник, 1996 р.; Доповідь № 320. Справа № 1989; До- повідь № 324. Справа № 2060; Доповідь № 329. Справа № 2195; Доповідь № 332. Справа № 2252; Доповідь № 336. Справа № 2383; Доповідь № 338. Справа № 2326 і Справа № 2329.