RSSВерсія для друку
Права людини у сфері охорони здоров’я: практичний посібник

2.3. Права пацієнта
Право на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я


ПРИКЛАДИ МОЖЛИВИХ ПОРУШЕНЬ

Держава не вживає планомірних кроків для забезпечення доступності антиретровірусних препаратів для людей, які живуть з ВІЛ, і для профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини.

Довкола деяких бідних кварталів немає ні лікарів, ані медичних закладів.

Держава систематично не проводить навчання медичного персоналу методам паліативного догляду.

Дитина в соціальному інтернаті через погане харчування не може піднятися з ліжка.

У психіатричному стаціонарі дорослих і дітей розміщають в одній палаті.

Жінкам, які мають психічні розлади, відмовляють у послугах щодо захисту репродуктивного здоров’я.

НОРМИ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЇХ ТЛУМАЧЕННЯ

Стаття 12 МПЕСКП:

  1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я.

  2. Заходи, яких повинні вжити держави-учасниці цього Пакту для повного здійснення цього права, включають ті, які є необхідними для:
    c) запобігання і лікування епідемічних, ендемічних, професійних та інших хвороб і боротьби з ними;
    d) створення умов, які б забезпечували всім медичну допомогу і медичний догляд у разі хвороби.
  • Загальний коментар до МПЕСКП № 14, § 4:
    Право на здоров’я включає в себе широкий спектр як соціально економічних факторів, що створюють умови, які дозволяють людям вести здоровий спосіб життя, так і основних складових збереження здоров’я, таких як їжа та режим харчування, житлові умови, доступ до придатної для пиття води й адекватних санітарних умов, безпечні й нешкідливі умови праці та сприятливе для здоров’я людини довкілля.

  • Загальний коментар до МПЕСКП № 14, § 12:
    Медична допомога й послуги повинні бути в наявності та в достатньому обсязі доступні (фізично та економічно) всім без жодної дискримінації, культурно прийнятні та належної якості.

  • Загальний коментар до МПЕСКП № 14, § 30-37:
    Під час надання таких послуг держави зобов’язані неухильно забезпечувати право на здоров’я, поважаючи при цьому власні ресурси людей47, захищати їх від небажаних дій третіх осіб і створювати або надавати адекватні ресурси, якщо такі відсутні.

  • Загальний коментар до МПЕСКП № 14, § 46–52:
    Порушення права на здоров’я можуть бути викликані умисними діями або бездіяльністю держави.

  • У контексті зобов’язань, передбачених ст. 12 МПЕСКП, КЕСКП неодноразово піддавав осуду держави за відмову виділити достатньо коштів на охорону здоров’я та медичну допомогу, 47 оскільки така бездіяльність держави має явно негативний вплив на стан пацієнтів48 .

  • КЕСКП став вимагати від держав ухвалити відповідне законодавство для захисту прав пацієнтів, включаючи право на компенсацію в разі лікарських помилок49

Стаття 3 (ч. 3) КПД: 

Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров’я та з точки зору чисельності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Стаття 24 КПД:

  1. Держави-учасниці визнають право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я та засобами лікування хвороб і відновлення здоров’я. Держави-учасниці намагаються забезпечити, щоб жодна дитина не була позбавлена свого права на доступ до подібних послуг системи охорони здоров’я.

  2. Держави-учасниці домагаються повного здійснення цього права, зокрема, вживають заходів щодо
    a) зниження рівня смертності немовлят і дитячої смертності;
    b) забезпечення надання необхідної медичної допомоги та охорони здоров’я всіх дітей з приділенням першочергової уваги розвитку первинної медико-санітарної допомоги…
    d) надання матерям належних послуг з охорони здоров’я у допологовий і післяпологовий періоди.
  • У контексті захисту права на охорону здоров’я Комітет з прав дитини піддав критиці проект угоди про вільну торгівлю, який обговорювався трьома країнами Латинської Америки й США, як несумісний, зокрема, з правом малозабезпеченого населення  на доступність недорогих ліків і соціального обслуговування50 .
    Комітет рекомендує провести дослідження впливу торгових стандартів на ситуацію у країнах51

Стаття 25 КПІ:

Держави-учасниці визнають, що інваліди мають право на найбільш досяжний рівень здоров’я без дискримінації за ознакою інвалідності. Держави-учасниці вживають усіх належних заходів для забезпечення доступу інвалідів до послуг у сфері охорони здоров’я, які враховують гендерну специфіку, у тому числі до реабілітації за станом здоров’я. Зокрема, держави-учасниці:

а) забезпечують інвалідам той самий набір, якість і рівень безплатних або недорогих послуг і програм з охорони здоров’я, що й іншим особам, зокрема у сфері сексуального та репродуктивного здоров’я та за державними програмами охорони здоров’я, що пропонуються населенню;

b) надають ті послуги у сфері охорони здоров’я, які необхідні інвалідам безпосередньо з причини їхньої інвалідності, зокрема послуги з ранньої діагностики, а в підхожих випадках – корекції та послуги, покликані звести до мінімуму та запобігти подальшому виникненню інвалідності, зокрема серед дітей і людей похилого віку;

c) організують ці послуги у сфері охорони здоров’я якомога ближче до місць безпосереднього проживання цих людей, зокрема в сільських районах;

d) вимагають, щоб спеціалісти з охорони здоров’я надавали інвалідам послуги такої самої якості, що й іншим особам, зокрема на підставі вільної та поінформованої згоди через, серед іншого, підвищення обізнаності стосовно прав людини, достоїнства, самостійності й потреб інвалідів за рахунок навчання та прийняття етичних стандартів для державної та приватної охорони здоров’я;

e) забороняють дискримінацію стосовно інвалідів під час надання медичного страхування та страхування життя, якщо останнє дозволене національним правом, і передбачають, що воно надається на справедливих і розумних засадах;

f) не допускають дискримінаційної відмови в охороні здоров’я чи послугах у цій галузі чи отриманні їжі або рідин з причини інвалідності.

47 Деякі зобов’язання, як, наприклад, недопущення дискримінації, підлягають негайному та беззастережному здійсненню.

48 КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Уругвай, 1997 р. (E/C.12/1/Add.18). Тривога з приводу того, що надто низькі зарплати медичних сестер призвели до недостатнього співвідношення медичних сестер і лікарів (менше ніж 1:5), внаслідок чого знижуються якість і доступність медичної допомоги населенню. Див. також: КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Конго, 2000 р. (E/C.12/1/Add.45). Серйозна стурбованість з приводу зниження стандартів у галузі охорони здоров’я, частково через фінансову кризу, яка призвела до серйозного дефіциту коштів, що виділяються на охорону здоров’я; КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Монголія, 2000 р. (E/C.12/1/Add.47). Погіршення стану здоров’я населення з 1990 р. в контексті скорочення державних видатків на охорону здоров’я з 5,8% ВВП у 1991 р. до 3,6% в 1998 р.

49 КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Росія, 2003 р. (E/C.12/1/ADD.94).

50 Комітет ПД. Прикінцеві зауваги Комітету з прав дитини: Еквадор, 2005 р. (CRC/C/15/Add.262).

51 При цьому Комітет повторив рекомендацію КЕСКП від червня 2004 р. (E/C.12/1/Add.100), яка закликала Еквадор «провести оцінку впливу стандартів міжнародної торгівлі на право людей на охорону здоров’я і широко використовувати винятки та зауваги, які допускає Угода СОТ про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС), щоб забезпечити доступність ліків ґенериків і загалом забезпечити загальне дотримання права на охорону здоров’я в Еквадорі».