RSSВерсія для друку
Права людини у сфері охорони здоров’я: практичний посібник

8.1. Вступ

Держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров’я і забезпечує його захист (ст. 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»). Права й законні інтереси пацієнтів можуть бути порушені як у разі невідповідності результату лікування очікуванням пацієнта, так і при дефектах надання медичної допомоги, тому важливо розглянути форми захисту порушених прав фізичних осіб, яким надавалась медична допомога.

А також доцільно, з метою дотримання балансу взаємин «медичний працівник пацієнт», розкрити механізми захисту прав надавачів медичної допомоги, окремі аспекти яких було висвітлено в підрозділі 7.1.3.

Підставою для захисту прав людини у сфері охорони здоров’я є виникнення правового конфлікту в контексті надання медичної допомоги. Під таким конфліктом розуміється зіткнення протилежних інтересів суб’єктів медичних правовідносин, зумовлене особливостями реалізації їхнього правового статусу. Суб’єктами юридичного конфлікту в сфері надання медичної допомоги виступають фізичні (пацієнт, законний представник, медичний працівник, лікар, що займається приватною практикою тощо) і юридичні (наприклад, заклад охорони здоров’я, орган управління охороною здоров’я) особи.

Залежно від суб’єкта, до якого звертаються за захистом порушеного права, форми захисту прав людини у сфер і охорони здоров ’я поділяються на юрисдикційні та неюрисдикційні.

Форми захисту прав суб’єктів медичних правовідносин

Класифікація форм захисту прав суб’єктів медичних правовідносин представлена схемами.

Судова форма захисту прав суб’єктів медичних правовідносин

Позасудові форми захисту прав суб’єктів медичних правовідносин