RSSВерсія для друку
Права людини у сфері охорони здоров’я: практичний посібник

2.2. Основні джерела

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ

Загальна декларація прав людини (ЗДПЛ)

ЗДПЛ не належить до міжнародних договорів, але має великий авторитет. Вона відіграла визначальну роль у формуванні сучасного законодавства про права людини: багато її положень фактично повторюються у міжнародних пактах (див. далі), багато її норм набули статусу звичаєвого міжнародного права, тобто вважаються загальними й незаперечними. replica rolex air king watches

Її основні положення:

  • стаття 3 (право на життя);
  • стаття 5 (заборона на застосування тортур або жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання);
  • стаття 7 (заборона дискримінації);
  • стаття 12 (заборона безпідставного втручання в особисте і сімейне життя);
  • стаття 19 (право на свободу переконань і їх вільне волевиявлення);
  • стаття 25 (право на достатній життєвий рівень і соціальне забезпечення).


МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ

Усі сім основних міжнародних договорів про права людини містятьположення, які гарантують захист прав людини в сфері охорони здоров’я. Хоча ці договори є обов’язковими тільки для держав, які їх ратифікували, закріплені в них норми мають сильний моральний і політичний вплив навіть на ті країни, які їх не ратифікували. Багато договорів, наприклад, два міжнародних пакти і Конвенція про права дитини (КПД), було схвалено більшістю країн (а КПД – майже усіма країнами)1.

Договірні  органи, які контролюють виконання міжнародних договорів як офіційні джерела тлумачення законодавчих норм, видали численні загальні коментарі. Наприклад, Комітет з економічних, соціальних і культурних прав (КЕСКП) видав Загальний коментар № 14 до ст. 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права (МПЕСКП), в якому право на найвищий досяжний рівень фізичного та психічного здоров’я трактується як право людини ухвалювати рішення стосовно власного здоров’я і власного організму.

Усі договірні органи ведуть моніторинг дотримання договорів через розгляд періодичних національних  доповідей, що подаються державами, результатом їх вивчення є прикінцеві зауваги2. Більшість договірних органів, у тому числі Комітет з прав людини (КПЛ), Комітет з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок (Комітет ЛВФДЖ), Комітет проти катувань (Комітет ПК), Комітет з ліквідації расової дискримінації (КЛРД) і Комітет з прав інвалідів (Комітет ПІ), тепер також можуть за певних обставин розглядати індивідуальні скарги, в більшості випадків за умови, що держава ратифікувала відповідний Факультативний протокол до міжнародного договору3. В сукупності ці матеріали можуть бути використані для тлумачення міжнародних норм.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (МПГПП)4

МПГПП, поряд з ЗДПЛ і МПЕСКП, є частиною Міжнародного білля про права. Моніторинг виконання МПГПП провадить КПЛ.

До актуальних для захисту прав пацієнта положень належать такі:

  • стаття 2 (ч. 1) (заборона дискримінації);
  • стаття 6 (право на життя);
  • стаття 7 (заборона катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижуючого гідність поводження чи покарання);
  • стаття 9 (право на свободу та особисту недоторканність);
  • стаття 10 (право на гуманне поводження і повагу до гідності, властивої людській особі);
  • стаття 17 (заборона безпідставного втручання в особисте і сімейне життя);
  • стаття 19 (ч. 2) (право на свободу поглядів та їх вільневираження);
  • стаття 26 (рівність перед законом і заборона дискримінації).

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (МПЕСКП)5

Моніторинг виконання МПЕСКП провадить КЕСКП.

Основні положення:

  • стаття 12 (право на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я) (див. Загальний коментар № 14)6.

Спеціальний доповідач щодо права на найвищий досяжний рівень здоров’я – це незалежний експерт (на сьогодні – Ананд Ґровер, що змінив на цьому посту професора Пола Ханта в серпні 2008 р.), якому ООН доручила вивчати способи ефективного дотримання права на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я. Спеціальний доповідач відвідує країни з візитами, публікує щорічні доповіді й поглиблено досліджує конкретні питання. Наприклад, у вересні 2007 р. спеціальний доповідач опублікував проект рекомендацій для фармацевтичних компаній щодо забезпечення доступності ліків7.

До інших актуальних для захисту прав пацієнта положень належать такі:

  • стаття 2 (ч. 1) (заборона дискримінації);
  • стаття 10 (ч. 3) (захист сім’ї, материнства, дитинства);
  • стаття 11 (право на достатній життєвий рівень).

Примітка: Спеціальний доповідач щодо права на найвищий
досяжний рівень здоров’я8

Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (КЛВФДЖ)9

Моніторинг виконання Конвенції провадить Комітет ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок (Комітет ЛВФДЖ).

Основні положення:

  • стаття 12 (заборона дискримінації щодо жінок у галузі охорони здоров’я);
  • стаття 14 (п. «b» ч. 2) (право жінок, що проживають у сільських районах, на доступ до відповідного медичного обслуговування).

    (Див. також: Загальний коментар № 24 до ст. 12 (Жінки та здоров’я), який містить всебічний аналіз потреб жінок у питаннях охорони здоров’я і рекомендації урядам щодо вжиття заходів у цій сфері)10.

Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (КЛВФРД)11

Моніторинг виконання Конвенції провадить Комітет з ліквідації расової дискримінації (КЛРД).

Основні положення:

  • стаття 5 (п. «е» ч. 1) (заборона расової дискримінації щодо права на охорону здоров’я та медичну допомогу).

Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (КПК)12

Моніторинг виконання Конвенції провадить Комітет проти катувань. У 2002 р. було ухвалено новий Факультативний протокол до КПК, в якому основну увагу приділено попередженню катувань13.

Конвенція про права дитини (КПД)14

Виконання Конвенції контролює Комітет з прав дитини. КПД містить широкий спектр гарантій дотримання громадянських, політичних, економічних і культурних прав.

Основні положення:

  • стаття 24 (право на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я).

Міжнародна конвенція про захист прав всіх трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей (МКМ)15

Моніторинг виконання Конвенції провадить Комітет ООН із захисту прав працівників-мігрантів і членів їхніх сімей. МКМ містить широкий спектр гарантій дотримання громадянських, політичних, економіч- них, соціальних і культурних прав.

Основні положення:

  • стаття 28 (право на медичну допомогу);
  • статті 43 і 45 (п. «с» ч. 1) (однакове поводження у сфері медичного обслуговування).

Конвенція про права інвалідів (КПІ)16

КПІ стосується осіб зі «стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями», її мета «полягає в заохоченні, захисті й забезпеченні повного й рівного здійснення всіма інвалідами всіх прав людини й основоположних свобод, а також у заохоЧенні поважання притаманного їм достоїнства»17. КПІ містить широкий спектр гарантій дотримання громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав.

Основні положення:

  • стаття 25 (право на найбільш досяжний рівень здоров’я);

До інших актуальних для захисту прав пацієнта положень належать такі:

  • стаття 5 (рівність і недискримінація);
  • статті 6 і 7 (жінки й діти – інваліди);
  • стаття 9 (доступність);
  • стаття 10 (право на життя);
  • стаття 14 (свобода та особиста недоторканність);
  • стаття 15 (свобода від катувань і жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання);
  • стаття 16 (свобода від експлуатації, насильства та наруги);
  • стаття 17 (захист особистої цілісності);
  • стаття 19 (самостійний спосіб життя та залучення до місцевої спільноти);
  • стаття 21 (свобода висловлення думки та переконань і доступ до інформації);
  • стаття 22 (недоторканність приватного життя);
  • стаття 26 (абілітація і реабілітація);
  • стаття 29 (участь у політичному й суспільному житті).

ІНСТРУМЕНТИ, ЯКІ НЕ Є МІЖНАРОДНИМИ ДОГОВОРАМИ

Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями18

Звід принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню чи ув’язненню у будь-якій формі19

Принципи захисту психічно хворих осіб і поліпшення психіатричної допомоги20

ІНШІ МІЖНАРОДНІ ДОКУМЕНТИ

Низка інших важливих міжнародних документів, схвалених на основі консенсусу, не мають обов’язкової сили міжнародного договору, але мають суттєвий політичний і моральний вплив.

Алма-Атинська декларація21

У декларації ще раз підтверджено, що здоров’я є станом повного фізичного, духовного й соціального благополуччя, а не тільки відсутністю хвороб чи фізичних дефектів, і становить одне з фундаментальних прав людини (ст. 1). В декларації наголошується на важливості первинної медико-санітарної допомоги.

Хартія про право на охорону здоров’я22

У хартії розглядаються такі питання, як недоторканність приватного життя й інформована згода.

Лісабонська декларація про права пацієнта23

У декларації, зокрема, висвітлюються питання права на конфіденційність, інформацію та інформовану згоду.

Нижче подано уривок із преамбули:

За останні роки відносини між лікарями, пацієнтами й широкою громадськістю зазнали значних змін. Хоча лікар повинен діяти в інтересах пацієнта згідно зі своєю совістю, необхідні також відповідні гарантії автономії та справедливого ставлення до пацієнта.
Ця Декларація затверджує основні права, які, з погляду медичної спільноти, повинен мати кожний пацієнт. Лікарі та інші особи чи заклади, які беруть участь у наданні медичної допомоги, несуть солідарну відповідальність за визнання і підтримку вказаних прав. Якщо в будь-якій країні положення законодавства чи дії уряду перешкоджають реалізації перелічених нижче прав, лікарі повинні прагнути всіма доступними засобами поновити й забезпечити їх дотримання.

Декларація про медичну допомогу, орієнтовану на пацієнта24

Декларацію опубліковано МАОП у межах діяльності Альянсу з відстоювання прав пацієнтів на міжнародному рівні й посиленні ролі пацієнтів у визначенні відповідних аспектів політики у сфері
охорони здоров’я для того, аби впливати на міжнародні, регіональні й національні програми й політику в цій галузі.

У документі проголошено п’ять принципів:

  • повага:

    Пацієнти й особи, які надають їм медичну допомогу, користуються фундаментальним правом на охорону здоров’я, яке орієнтоване на пацієнтів і є таким, що гарантує їхні унікальні потреби, переваги та цінності, а також їхню самостійність і незалежність.

  • вибір і розширення можливостей:

    Пацієнти мають право й обов’язок, у міру своїх здібностей і переваг, брати участь як партнери в ухваленні рішень, що стосуються сфери охорони здоров’я, й таких, що впливають на їхнє життя. Для цього необхідна система медичного обслуговування, яка реагує на потреби пацієнтів і забезпечує адекватний вибір варіантів лікування захворювань, що відповідає цим потребам, а також заохочення й підтримка пацієнтів та осіб, що надають допомогу пацієнтам, задля досягнення якомога вищої якості життя. Організації пацієнтів повинні мати можливість відігравати провідну роль у підтримці пацієнтів та їхніх сімей задля здійснення їхнього права на інформований вибір медичного втручання.

  • участь пацієнтів у формуванні політики у сфері охорони здоров’я:

    Пацієнти й організації пацієнтів повинні мати можливість взяти на себе частину відповідальності за формування політики в сфері охорони здоров’я через реальну та заохочувану участь на всіх рівнях і на всіх етапах ухвалення рішень, щоб у таких рішеннях на чільне місце було поставлено інтереси пацієнта. Вони не повинні обмежуватися політикою у сфері охорони здоров’я, а мають включати в себе, наприклад, соціальну політику, яка в підсумку матиме вплив на життя пацієнтів.

  • доступність і підтримка:

    Пацієнтам повинна бути доступною необхідна медична допомога, під якою розуміються безпечні, якісні й адекватні послуги, види лікування, профілактики та медичної просвіти. Необхідно забезпечити всім пацієнтам доступність послуг незалежно від їхнього стану й соціально-економічного статусу. Щоб пацієнт міг досягнути максимально доступної якості життя, медичне обслуговування повинно задовольняти емоційні вимоги пацієнтів і враховувати немедичні такі фактори, як освіта, зайнятість і сімейні проблеми, які впливають на вибір пацієнтом медичних послуг і на організацію таких послуг.

  • інформування:

    Достовірна, своєчасна й повна інформація необхідна для того, щоб пацієнти та особи, які надають медичну допомогу, могли ухвалювати інформовані рішення про лікування й про те, як жити з цим захворюванням. Інформацію необхідно надавати в доступній формі відповідно до принципів медичної деонтології та з урахуванням стану здоров’я, мови, віку, інтелекту, здібностей і культури пацієнта.

Джакартська декларація про провідну роль зміцнення здоров’я у XXI столітті25

Декларація є підсумковим документом Четвертої міжнародної конференції з питань охорони здоров’я. У ній зазначено низку пріоритетів у галузі охорони здоров’я у XXI ст., включаючи соціальну відповідальність, збільшення обсягу інвестицій, забезпечення стабільної інфраструктури й розширення можливостей кожного відстоювати свої права й інтереси.

Позиційний документ: медсестри і права людини26

МРМС вважає право на медичну допомогу правом усіх осіб, не- залежно від фінансових, політичних, географічних, расових чи релігійних факторів. Воно включає: право на вибір методів лікування чи відмови від нього, право погодитися на певне лікування чи харчування або відмовитися від них, право на інформацію, право на конфіденційність, право на людську гідність і право на гідну смерть.

МРМС стежить за дотриманням прав як осіб, які звертаються за медичною допомогою, так і осіб, які її надають. Медичні сестри зобов’язані завжди й усюди захищати та активно заохочувати до- тримання прав людини у сфері охорони здоров’я. Це зобов’язання включає у себе забезпечення своєчасної допомоги з урахуванням усіх наявних ресурсів і відповідно до сестринської етики. Крім того, медична сестра зобов’язана забезпечити отримання пацієнтом відповідної інформації зрозумілою йому мовою перед тим, як пацієнт надасть згоду на будь-яке лікування чи обстеження, у тому числі на участь у наукових дослідженнях.

1 Офіс Верховного комісара ООН з прав людини (ОВКПЛ). Положення про ратифікацію основних міжнародних договорів з прав людини. www2.ohchr.org/english/bodies/docs/status.pdf.

2 ОВКПЛ. Договірні органи з прав людини. www.ohchr.org/EN/HRBodies/Page/HumanRightsBodies.aspx.

3 ОВКПЛ. Договірні органи з прав людини: процедури подання скарг. www2.ohchr.org/english/bodies/petitions/index.htm. МПЕСКП у найближчому майбут-ньому також отримає власний механізм подання скарг внаслідок ухвалення ООН в грудні 2008 р. Факультативного протоколу, відкритого для ратифікації 24 вересня 2009 р

4 Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (МПГПП). Резолюція 2200A [XXI] Генеральної Асамблеї ООН. 16 грудня 1966 р. www2.ohchr.org/english/law/ccpr.htm.

5 Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (МПЕСКП). Резолюція 2200A [XXI] Генеральної Асамблеї ООН, 16 грудня 1966 р. www2.ohchr.org/english/law/cescr.htm.

6 Центр документації ООН. www.un.org/en/documents/index.shtml.

8 ОВКПЛ. Спеціальний доповідач щодо права на найвищий досяжний рівень здоров’я. www2.ohchr.org/english/issues/health/right/.

9 Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (КЛВФДЖ). Ге-
неральна Асамблея ООН. 18 грудня 1979 р. www2.ohchr.org/english/law/
cedaw.htm.

10 Комітет ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок. Загальний коментар КЛВФДЖ № 24: Стаття 12 Конвенції (Жінки та здоров’я) www.un.org/womenwatch/daw/cedaw/recommendations/recomm.htm.

11 Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (КЛВФРД). Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 2106 [XX]. 21 грудня 1965 р. www2.ohchr.org/english/law/cerd.htm.

12 Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (КПК). Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 39/46. 10 грудня 1984 р. www2.ohchr.org/english/law/cat.htm.

13 Факультативний протокол до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН A/RES/57/199. 18 грудня 2002 р. www2.ohchr.org/english/law/cat-one.htm

14 Конвенція про права дитини (КПД). Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 44/25. 20 листопада 1989 р. www2.ohchr.org/english/law/crc.htm.

15 Міжнародна конвенція про захист прав всіх трудящих – мігрантів і членів їхніх сімей (МКМ). Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 45/158. 18 грудня 1990 р. www2.ohchr.org/english/law/cmw.htm.

16 Конвенція про права інвалідів (КПІ). Резолюція Генеральної Асамблеї ООН. 13 грудня 2006 р. www2.ohchr.org/english/law/disabilities-convention.htm.

17 Стаття 1 КПІ.

18 Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями. Резолюція Економічної та Соціальної Ради 663 C (XXIV). 31 липня 1957 р. www2.ohchr.org/english/law/treatmentprisoners.htm.

19 Звід принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню чи ув’язненню у будь-якій формі. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 43/173. 9 грудня 1988 р. www2.ohchr.org/english/law/bodyprinciples.htm.

20 Принципи захисту психічно хворих осіб і поліпшення психіатричної допомоги. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 46/119. 17 грудня 1991 р. www2.ohchr.org/english/law/principles.htm.

21 Алма-Атинська декларація. ВООЗ. 6 вересня 1978 р. www.who.int/hpr/NPH/docs/declaration_almaata.pdf.

22 Хартія про право на охорону здоров’я. Міжнародний союз юристів. Генеральна Асамблея МСЮ, 31 серпня 2005 р. www.uianet.org/documents/qquia/resolutions/Sante4GB.pdf.

23 Лісабонська декларація про права пацієнта. Всесвітня медична асоціація. Асамблея ВМА, вересень – жовтень 1981 р., переглянута у 2005 р. www.wma.net/en/30publications/10policies/l4/index.html.

24 Декларація про медичну допомогу, орієнтовану на пацієнта. Міжнародний альянс організацій пацієнтів (МАОП). www.patientsorganizations.org.

25 Джакартська декларація про провідну роль зміцнення здоров’я у XXI столітті. ВООЗ. 21-25 липня 1997 р. www.who.int/hpr/NPH/docs/jakarta_declaration_en.pdf.

26 Позиційний документ: медсестри і права людини. Міжнародна рада медичних сестер (МРМС) (1998). www.icn.ch/images/stories/documents/publications/position_statements/E10_Nurses_Human_Rights.pdf.

03.05.2024.

Уряд врегулював процедуру розширення Національного переліку основних лікарських засобів

Кабінет Міністрів України затвердив зміни до механізму...
03.05.2024.

Договори між НСЗУ та аптечними закладами за програмою «Доступні ліки» укладатимуться на довгостроковий період

З 1 грудня 2024 р. Національна служба здоров’я України...