RSSВерсія для друку
Права людини у сфері охорони здоров’я: практичний посібник

7.2.7. Обов’язок надавати пацієнтові чи іншим компетентним суб’єктам медичну інформацію

а) Конституція і закони України

Конституція України від 28.06.1996 р. [статті 32 (ч. 3), 34].

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. [стаття 285].

«Повнолітня фізична особа має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров’я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються здоров’я» (ч. 1).

Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р.

 

Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. [стаття 130].

«Суд … за клопотанням осіб, які беру ть участь у справі, вирішує питання про витребування доказів» (п. 5 ч. 6 ст. 130).

Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. [стаття 69].

«Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи» (ч. 2 ст. 69).

Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05.07.2012 р. [стаття 20].

«При здійсненні професійної діяльності адвокат має право: звертатися з адвокатськими запитами,у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядуання, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб (за їх згодою)» (ч. 1 ст. 20)

Про прокуратуру : Закон України від 05.11.1991 р. [стаття 20].

«…прокурор має право: безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, … мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію» (п. ч. 1 ст. 20).

Про Національну поліцію: Закон України від 02.07.2015 р. [стаття 23].

 

Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 р. [стаття 8].

«Оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно розшукової діяльності при наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав надається право: …ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх, за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виготовляти копії з таких документів, за вимогою керівників підприємств, установ  та організацій – виключно на території таких підприємств, установ та організацій, а з дозволу суду – витребувати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам , в яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і повернення у встановленому порядку. Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських документів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним кодексом України» (п. 4 ч. 1 ст. 8).

Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30.06.1993 р. [стаття 12].

«При здійсненні заходів боротьби з організованою злочинністю спеціальним підрозділам по боротьбі з організованою злочинністю органів Служби безпеки України надаються повноваження:… в разі одержання фактичних даних про організовану злочинну діяльність для їх перевірки витребувати та одержувати від державних органів, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) інформацію і документи. Витребовувані документи та інформація повинні бути подані негайно або не пізніш як протягом 10 діб» (п. «д» ч. 2 ст. 12).

Про захист персональних даних: Закон України від 01.06.2010 р . [статті 6, 7, 10, 11, 14, 16, 21].

Про доступ до публічної інформації: Закон України від 13.01.2011 р. [статті 5, 7, 10, 13–16, 20].

Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 р. (у ред. від 01.12.2005 р.) [4 (п. 4 ч. 1), 6 (ч. 1)].

Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19.11.1992 р. [статті 6 (п. «е»), 39].

«Пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров’я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров’я (ч. 1 ст. 39).

«Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров’я дитини або підопічного» (ч. 2 ст. 39).

«Медичний працівник зобов’язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров’я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров’я» (ч. 3 ст. 39).

Про захист населення від інфекційних хвороб: Закон України від 06.04.2000 р. [статті 12, 17, 19, 26].

Про психіатричну допомогу: Закон України від 22.02.2000 р. [статті 6, 26]

Про протидію поширення хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ: Закон України від 12.12.1991 р. (у ред. від 23.12.2010 р.) [статті 7, 11, 13].

Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. (в ред. 13.01.2011 р.) [статті 11, 21].

Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994 р. [стаття 8 (ч. 4)].

Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 р. (у ред. від 01.12.2005 р.) [стаття 6].

«…Виконавець зобов’язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію…» (ч. 1).

в) Кодекс медичної етики

Етичний кодекс лікаря України, прийнятий і підписаний на Всеукраїнському з’їзді лікарських організацій та Х З’їзді Всеукраїнського лікарського товариства від 27.09.2009 р. [п.3.3, 3.5].

«Протягом всього лікування під час надання інформації хворому про його стан і рекомендоване лікування лікар повинен брати до уваги персональні особливості пацієнта, стежачи за оцінкою хворим ситуації» (п. 3.3).
«Під час лікування дитини або хворого, який перебуває під опікою, лікар зобов’язаний надавати повну інформацію його батькам або опікунам» (п. 3.5).

г) Інше регулювання

Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України «Про інформацію » та статті 12 Закону України «Про прокуратуру» (справа К. Г. Устименка) від 30.10.1997 р.

У Рішенні Конституційного Суду України зазначено обов’язок лікаря на вимогу пацієнта та членів його сім’ї або законних представників надавати їм таку інформацію повністю і в доступній формі.

ґ) Юридична практика

1. Приклад виконання обов’язку

Гр. Л. звернувся до О. міської лікарні №Х з проханням надати йому інформацію про стан здоров’я його неповнолітнього сина, який знаходився у реанімаційному відділенн і цієї лікарні. Медични й персонал надав можливість батькові ознайомитися з медичною карткою стаціонарного хворого, а лікуючий лікар у доступній формі розповів про діагноз, що поставили його синові, можливі методи лікування та їхні ймовірні наслідки.

2. Приклад порушення обов’язку

16.12.2008 р. гр. Г. та його представник зверталися до головного лікаря міської лікарні № 4 із пис ьмовою заявою про наданн я їм для ознайомленн я медичної картки стаціонарного хворого гр. Г., який хворіє на психічне захворювання. У видачі медичної картки їм було безпідставно відмовлено. 29.01.2009 р. позивач та його представник повторно подали заяву про ознайомлення з первинною медичною документацією щодо гр. Г. до головного лікаря, але документ їм так і не було представлено, як і, відповідно, не надіслано відповіді на заяву. За захистом свого права на медичну інформацію пацієнту довелося звертатися до суду.

3. Випадок з практики

За позовом гр. М. до комунального закладу «5-та міська лікарня м. К.» про відшкодуванн я майнової та моральної шкоди районни й суд м. К., на підст аві поданих доказів, встановив, що працівники відповідача порушили обов’язок надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, а саме: неналежно було виконано лапароскопію, внаслідок чого у пацієнтки ви- никла кровотеча, яку своєчасно не виявили, і розвинувся геморагічний шок (п. «а» ч. 1 ст. 78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»). Лікарі також не виконали обов’язку з надання пацієнтові в доступній формі інформації про стан його здоров’я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі про ризик для життя і здоров’я, а саме: не поінформували гр. М. про можливі наслідки запропонованого  медичного втручання, про ризик для її здоров’я (ч. 3 ст. 39 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»). Заочним рішенням суду від 24 березня 2006 р. вимоги позивачки були задоволені частково: в рахунок відшкодування майнової шкоди – 200 грн, в рахунок компенсації моральної шкоди – 10 000 грн. Однак уже 15 березня 2007 р. рішенням апеляційного суду Д. області суму відшкодування моральної шкоди було зменшено до 3 000 грн. Апеляційний суд вважав, що розмір присудженої компенсації за моральну шкоду не відповідав обсягу заподіяних моральних і фізичних страждань, також не був врахований ступінь вини відповідача.

д) Практичні поради

  1. Цей обов’язок медичного працівника кореспондує з правом пацієнта на інформацію про стан свого здоров’я.

  2. Д ля забезпечення права пацієнта на інформацію про стан здоров’я важливе практичне значення має з’ясування змісту (ознак) медичної інформації. Медичний працівник зобов’язаний надавати медичну інформацію, що характеризується такими ознаками:

    2.1.Доступність форми, яка має два аспекти: зовнішній і внутрішній. Зовн ішній проявляється у доступі пацієнта, його законного представника чи уповноваженого суб’єкта до такої інформації, тобто шляхом подання запиту щодо доступу до персональних даних, адвокатського запиту і, як наслідок, отримання такої. Це може відбуватись або шляхом отримання копій необхідних документів, засвідчених у встановленому порядку, або отримання необхідних відомостей безпосередньо в закладі охорони здоров’я. Внутрішній – це надання інформації доступно для розуміння, усвідомлення її змісту пацієнту чи іншому, передбаченому законодавством, суб’єкту.

    2.2. Достовірність інформації, тобто надання відомостей, зазначених у медичній документації.

    2.3. Повнота, тобто надання інформації в обсязі, визначеному у процесуальному документі компетентної особи, чи в запиті пацієн- та (чи іншого уповноваженого суб’єкта) в усній/письмовій формі, чи коли лікар отримує інформовану згоду на медичне втручання, за винятком випадків, коли медичний працівник реалізує своє право на надання неповної інформації в інтересах хворого.

    2.4. Своєчасн ість інформації, що виявляється у двох формах реалізації обов ’язку:
    а) надання відомостей на запит у встановлені законодавством строки;
    б) наданн я медичної інформації до моменту медичного втручання.

  3.  Див. також практичні поради в підрозділах 6.1.3 та 7.1.7 .
17.11.2017.

17 листопада у світі відмічається Міжнародний день недоношених дітей (World Prematurily Day)

У 2009 році за ініціативи Європейського фонду турботи...
17.11.2017.

Як регулюються відносини лікар-пацієнт в Україні?

Особливо звертається увага на аспекти відносин...
17.11.2017.

Визначили основні кроки впровадження реформи

15-16 листопада 2017 року Міністерство охорони...
16.11.2017.

Міжнародний круглий стіл присвячений 25-річчю з дня прийняття Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»

17 листопада 2017 р. у м. Львів відбуватиметься...
10.11.2017.

Міжнародний симпозіум «Права людини у сфері охорони здоров’я»

Протягом 9-11 листопада 2017 р. в м. Берлін...
08.11.2017.

Міжнародна ювілейна конференція

8-9 грудня 2017 р.відбудеться Міжнародна ювілейна...