RSSВерсія для друку
Права людини у сфері охорони здоров’я: практичний посібник

6.1.5. Право на свободу вибору

а) Європейська хартія прав пацієнтів

Стаття 5. Право на свободу вибору

«Кожен має право на свободу вибору між різними медичними процедурами та закладами (фахівцями) на підставі адекватної інформації».

б) Конституція і закони України

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. [статті 284 (ч. 2), 633].

«Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій» (ч. 2 ст. 284).
«Публічним є договір, у якому одна сторона – підприємець – взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо)» (ч. 1 ст. 633).

Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 р. у ред. від 01.01.2016 р. [стаття 21].

«…Права споживача вважаються у будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції» (п. 1 ч. 1).

Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19.11.1992 р. [статті 6 (п. «д»), 34 (ч. 2), 36, 38].

У п. «д» ст. 6 визначено, що кожний громадянин України має право кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я.

«Лікуючий лікар обирається пацієнтом або призначається йому в установленому цими Основами порядку. Пацієнт вправі вимагати заміни лікаря» (ст. 34).

«Кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування, відповідно до його рекомендацій. Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров’я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування» (ст. 38).

Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ: Закон України від 12.12.1991 р. ред. від 23.12.2010 р. [стаття 6 (ч. 4)].

«Безоплатне тестування з метою виявлення ВІЛ, відповідне дотестове і післятестове консультування, підготовка і видача висновку про результати такого тестування може здійснюватися медичними закладами незалежно від форми власності та підпорядкування, службами соціальної підтримки та іншими організаціями, що працюють у сфері протидії поширенню хвороб, зумовлених ВІЛ, мають відповідну ліцензію на здійснення такого виду діяльності та акредитовану в установленому законодавством порядку медичну лабораторію (далі – заклад, що проводив тестування)».

Про захист населення від інфекційних хвороб: Закон України від 06.04.2000 р. [стаття 7].

Про протидію захворюванню на туберкульоз: Закон України від 05.07.2001 р. ред. від 28.12.2015 р. [стаття 8 (ч. 1)].

Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними: Закон України від 15.02.1995 р. [стаття 14 (ч. 4)].

«Лікування залежності від наркотичних засобів або психотропних речовин здійснюється в лікувальному закладі незалежно від форми власності за наявності ліцензії центрального органу виконавчої влади,  що  реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я на такий вид діяльності».

в) Підзаконні нормативно-правові акти

Положення про порядок направлення громадян на лікування за кордон: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.12.1995 р. № 991.

Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян: Наказ МОЗ України від 13.11.2001 № 455 [п. 1.5, 1.9, 2.22]

«У разі вибору особою лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються за наявності заяви-клопотання особи, погодженої з головним лікарем обраного лікувально-профілактичного закладу, або його заступником, засвідченої підписом та круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу» (п. 1.9).

Інструкція про порядок заповнення листка непрацездатності: Наказ МОЗ України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406 [п. 3.8].

«Особам, у яких тимчасова непрацездатність настала поза постійним місцем проживання і роботи, листок непрацездатності видається за підписом головного лікаря, що засвідчується круглою печаткою закладу охорони здоров’я. Запис здійснюється у графі «Видачу листка непрацездатності дозволяю» із обов’язковим записом у медичних картах амбулаторного чи стаціонарного хворого».

Про затвердження Порядку вибору та заміни лікаря первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та форм первинної облікової документації: Наказ МОЗ України від 04.11.2011 р. № 756.

Про диспансеризацію населення: Наказ МОЗ України від 27.08.2010 р. № 728 [п. 3].

Про затвердження нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров’я України щодо реалізації Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві»: Наказ МОЗ України від 05.10.2011 р. № 646.

Про внесення змін до наказу МОЗ України від 01.11.2011 р. № 742 (Наказ МОЗ України від 01.11.2011 р. № 742 «Про затвердження примірних договорів про медичне обслуговування населення»): Наказ МОЗ України від 28.12.2011 р. № 992.

Про затвердження Положення про центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та положень про його підрозділи: Наказ МОЗ України від 04.11.2011 р. № 755.

Про забезпечення організації направлення громадян на лікування закордон: Наказ МОЗ України від 17.07.2014 р. № 502.

г) Кодекс медичної етики

Етичний кодекс лікаря України, прийнятий і підписаний на Всеукраїнському з’їзді лікарських організацій та Х З’їзді Всеукраїнського лікарського товариства від 27.09.2009 р. [п. 3.5].

«Лікар повинен шанувати право пацієнта на вибір лікаря та його участь у прийнятті рішень про проведення лікувально профілактичних заходів…»

д) Юридична практика

1. Приклад дотримання прав

Гр. П. захворів, перебуваючи у своєї родини в іншому місті, не за місцем своєї реєстрації. Він викликав дільничного лікаря, який надав хворому медичну допомогу, але відмовився видати йому листок непрацездатності на тій підставі, що гр. П. не зареєстрований за цією адресою. Хворий звернувся до головного лікаря амбулаторно-поліклінічного закладу за місцем свого перебування із заявою про отримання листка непрацездатності, який був йому виданий за підписом головного лікаря.

2. Приклад порушення прав

Гр. Н., 1948 р. н., звернулась із заявою до головного лікаря амбулаторнополіклінічного закладу з вимогою замінити дільничного лікаря. Вона мотивувала свою вимогу тим, що лікар неуважний, недобросовісно виконує свої обов’язки. Головний лікар категорично відмовив хворій у з міні лікаря і запропонував звернутись у приватний заклад охорони здоров’я, оскільки в нього всі лікарі перевантажені й не можуть бути уважними до кожного пацієнта.

3. Випадок з практики

Гр. Ю., 2001 р. н., що проживав у м. Д., госпіталізували у тяжкому стані з гострим гломеронефритом у міську дитячу лікарню. У процесі лікування стан дитини різко погіршувався, потрібно було проводити гемодіаліз, а можливостей у цьому закладі не було. Батьки наполягали на переведенні сина в обласну дитячу лікарню, де був апарат штучної нирки. Лікуючий лікар повідомив, що госпіталізація міських хворих в обласну лікарню не передбачена, що в цій лікарні є усе необхідне обладнання, спеціалісти для надання допомоги гр. Ю. Через день пацієнта у тяжкому стані було переведено в реанімаційне відділення. Батьки звернулись до головного лікаря зі скаргою у письмовій формі на некваліфіковану медичну допомогу, зокрема вказуючи на порушення їхнього права на вільний вибір закладу охорони здоров’я, вибір методів лікування, гарантованого їм ст. 6, 38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я». За наказом головного лікаря було проведено консилярний огляд пацієнта та було вирішено перевести його в обласну лікарню для подальшого лікування, у тому числі проведення гемодіалізу. Головний лікар обласної спеціалізованої дитячої лікарні не заперечував проти госпіталізації гр. Ю, якому було надано усю необхідну медичну допомогу.

е) Практичні поради

  1. Структура права на свободу вибору в галузі охорони здоров’я складається з п’яти елементів (можливостей), а саме:
    а) права на вільний вибір лікаря;
    б) права на вибір методів лікування відповідно до рекомендацій лікаря;
    в) права на вибір закладу охорони здоров’я;
    г) права на заміну лікаря на вимогу;
    д) права на лікування за кордоном у разі неможливості надання такої допомоги у закладах охорони здоров’я України.
  2. Віковим цензом для реалізації аналізованих прав є досягнення пацієнтом 14 років.
  3. Захист права на свободу вибору лікаря та лікувального закладу насамперед здійснюється шляхом звернення до службових осіб, якими є завідувач відділення, заступник головного лікаря з лікувально-профілактичної роботи та головний лікар. Письмова заява, належним чином оформлена та зареєстрована, на ім’я вищевказаних посадових осіб, з посиланням на нормативноправові акти, які встановлюють право вільного вибору, в багатьох випадках веде до бажаної мети – надання медичної допомоги саме у цій лікарні або обраним лікарем.
  4. У лікувальних закладах приватної форми власності, які надають медичні послуги на підставі публічного договору, захист права на свободу вибору пацієнтом лікаря або лікувального закладу здійснюється на підставі норм Цивільного кодексу України та норм Закону України «Про захист прав споживачів».
  5. Договір медичного обслуговування за своєю правовою природою є публічним договором. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг), тобто пацієнтові не може бути відмовлено в наданні медичних послуг, якщо такі здійснюються у цьому закладі охорони здоров’я. У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати шкоду, завдану споживачеві такою відмовою.

є) Перехресні посилання з відповідними міжнародними та регіональними правами

Будь ласка, перегляньте міжнародні та регіональні норми, які
стосуються Права на вільний вибір в контексті таких можливостей:

Права на вільний вибір у контексті таких можливостей:

  • Права на свободу та особисту недоторканність, розкритого в розділах 2 і 3.
  • Права на недоторканність особистого життя, розкритого в розділах 2 і 3.
  • Права на свободу від катувань та інших жорстоких, нелюдських та таких, що принижують гідність, видів поводження, розкритого в розділах 2 і 3. 
  • Права на особисту недоторканність, розкритого в розділах 2 і 3.
  • Права на найвищий досяжний рівень фізичного та психічного здоров’я, розкритого в розділах 2 і 3.
25.09.2017.

Відповіді на запитання про медреформу

Восени Парламент розгляне проекти законів щодо...
25.09.2017.

Кожна п'ята жінка в Україні бодай раз у житті зазнавала фізичного або сексуального насильства - ООН

Велика Британія збільшує допомогу на реалізацію...
22.09.2017.

У 2017 році Міноборони на закупівлю ліків та медобладнання використало 163 млн гривень

 Збройні сили України отримали благодійну...
20.09.2017.

II Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми та перспективи розвитку європейської освіти»

21-24 листопада 2017 р., м. Прага...
13.09.2017.

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні питання діагностики та лікування захворювань нервової системи»

12–13 жовтня 2017 р. у Києві...
11.09.2017.

Міжнародна конференція «Міжнародні та національні правові проблеми, що виникають при реалізації програм допоміжних репродуктивних технологій»

29 вересня 2017 року у Американському Домі м. Київ,...