Право на справедливу оплату праці

ПРИКЛАДИ МОЖЛИВИХ ПОРУШЕНЬ

Деяким медичним працівникам платять лише 40% середньої заробітної плати в країні, а зарплата допоміжного персоналу нижча від установленого в країні мінімального рівня оплати праці.

Медсестра, яка працює понаднормово, отримує звичайну заробітну плату.

НОРМИ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЇХ ТЛУМАЧЕННЯ

Стаття 4 ЄСХ («Право на справедливу винагороду»):

З метою забезпечення ефективного здійснення права на справедливу винагороду Сторони зобов’язуються:

1. визнати право працівників на таку винагороду, яка забезпечує їм і їхнім сім’ям достатній  життєвий рівень;
2. визнати право працівників на підвищену ставку винагороди за роботу в надурочний час з урахуванням винятків, передбачених для окремих випадків;
3. визнати право працюючих чоловіків і жінок на рівну винагороду за працю рівної цінності;
4. визнати право всіх працівників на розумний строк попередження про звільнення з роботи;
5. дозволити відрахування із заробітної плати тільки на умовах і в розмірах, передбачених національними законами або правилами чи встановлених колективними договорами або арбітражними рішеннями. Здійснення цих прав досягається шляхом вільного укладання колективних договорів, запровадження встановленого законодавством механізму визначення заробітної плати або вжиття інших заходів, що відповідають національним умовам.

• Щоб вважатися справедливою у розумінні ст. 4 (ч. 1) ЄСХ, заробітна плата повинна перевищувати рівень бідності в цій країні, інакше кажучи, дорівнювати 50% середнього національного рівня заробітної плати. Крім того, зарплата не повинна бути значно нижчою за середній рівень у країні. Поріг, установлений ЄКСП, становить 60%¹²⁹.
  
  
• Ставка з оплати понаднормової роботи повинна перевищувати ставку заробітної плати¹³⁰. Стаття 4 (ч. 2) допускає надання працівникові відпустки як компенсацію за понаднормову роботу, якщо така відпустка довша ніж понаднормово відпрацьований час. Тому недостатньо надати працівнику відпустку, яка дорівнює кількості понаднормово відпрацьованих годин¹³¹.
  
  
• В особливих випадках допустимі винятки з вимог ст. 4 (ч. 2). До таких «особливих випадків» ЄКСП відносить «державних службовців, працівників на керівних посадах тощо»¹³². Щодо державних службовців виняток із вимог ст. 4 (ч. 2) може бути зроблено для «вищих посадових осіб»¹³³. Водночас виняток із правила про оплату понаднормової роботи за підвищеною ставкою не може застосовуватися до всіх державних службовців чи посадових осіб незалежно від рівня обов’язків, які вони виконують¹³⁴. Винятки можуть застосовуватися до всіх вищих посадових осіб. Однак ЄКСП постановив, що й тут повинні бути встановлені певні межі, зокрема, обмеження кількості понаднормових годин, які не підлягають оплаті за підвищеною ставкою¹³⁵
  
  
• Жінки та чоловіки мають право на «рівну винагороду за рівноцінну працю», й це право повинно бути чітко передбачене національним законодавством¹³⁶. Принцип рівної винагороди повинен застосовуватися до всіх видів робіт, які виконують як чоловіки, так і жінки. Принцип рівності повинен поширюватися на всі елементи оплати праці, включаючи мінімальний розмір заробітної плати плюс всі інші виплати та пільги, що надаються прямо або непрямо, в грошовій або нематеріальній формі роботодавцем працівникові¹³⁷. Це правило повинно поширюватися на осіб, які працюють на повну ставку, так і на тих, що мають часткову зайнятість, і включає в себе розрахунок, у разі погодинної оплати праці, підвищення заробітної плати та інших складових оплати праці¹³⁸.
  
  
• Внутрішньодержавне законодавство повинно забезпечити адекватні й ефективні засоби правового захисту в разі можливої дискримінації в оплаті праці¹³⁹. Працівники, які вважають себе жертвами дискримінації, повинні мати можливість звернутися до суду.
  
  
• Внутрішньодержавне законодавство повинно містити положен-
  ня, що полегшують тягар доказування позивачу у справі про
  дискримінацію. Будь-яка людина, що зазнала дискримінації в
  оплаті праці за ознакою статі, повинна мати право на адекватну
  компенсацію, достатню для усунення заподіяної потерпілому
  шкоди й утримання порушника від таких дій надалі¹⁴⁰. У разі
  нерівної оплати будь-яка компенсація повинна щонайменше
  відшкодовувати різницю в оплаті¹⁴¹.

_{130 РЄ. Висновки I. Заява про тлумачення ст. 4 (ч. 2).}

_{131 РЄ. Висновки: Бельгія. (XIV-2).}

_{132 РЄ. Висновки: Ірландія. (IX-2).}

_{133 РЄ. Висновки: Ірландія. (X-2).}

_{134 РЄ. Висновки: Польща. (XV-2).}

_{135 Рішення у справі «Французька конфедерація управління ФКУ-ГКР проти Франції» від 16 листопада 2001 р. (9/2000).}

_{136 РЄ. Висновки: Республіка Словаччина. (XV-2, додаток).}

_{137 РЄ. Висновки I. Заява про тлумачення ст. 4 (ч. 3).}

_{138 РЄ. Висновки: Португалія. (XVI-2).}

_{139 РЄ. Висновки I. Заява про тлумачення ст. 4 (ч. 3).}

_{140 РЄ. Висновки. (XIII-5). Заява про тлумачення ст. 1 Додаткового протоколу.}

_{141 РЄ. Висновки: Мальта. (XVI-2).}