RSSВерсія для друку
Права людини у сфері охорони здоров’я: практичний посібник

Право на свободу й особисту недоторканність


ПРИКЛАДИ МОЖЛИВИХ ПОРУШЕНЬ

Людину поміщають до стаціонару на невизначений термін за станом психічного здоров’я, однак медичне обстеження не проводять.

Осіб, яких утримують у закритому стаціонарі, не інформують про їхнє право звернутися до суду зі скаргою на незаконність їхньої примусової госпіталізації.

Жінку, яка вживає наркотики, після пологів не виписують з лікарні й забирають у неї дитину.

НОРМИ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЇХ ТЛУМАЧЕННЯ

Стаття 5 (п. «е» ч. 1) ЄКЗПЛОС:

Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:… законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічно хворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг.

  • ЄСПЛ не дає однозначного визначення поняття «психічно хворий» на тій підставі, що значення цього терміна постійно змінюється20. Однак він вказав на необхідність об’єктивних даних медичної експертизи про те, що в зазначений час у людини є психічний розлад (що не належить до екстрених випадків)21 . Отже, взяття під варту за постановою прокуратури без попереднього проведення медичного огляду є порушенням ст. 5 (п. «е» ч. 1), навіть якщо метою затримання є проведення такого огляду22.

ЄСПЛ встановив низку процедурних гарантій щодо застосування ст. 5 (п. «е» ч. 1)

  • Позбавлення будь-кого свободи може відбуватися тільки в межах установленої законом процедури й не може бути свавільним.
    Щодо стану «психічного захворювання» ця гарантія означає, що в людини повинно бути діагностовано психічне захворювання, для лікування якого взяття цієї особи під варту є необхідним23.

  • У випадку такого позбавлення свободи повинна бути негайно
    проведена і згодом періодично проводиться перевірка закон-
     ності утримання під вартою з дотриманням усіх процесуальних
    гарантій, установлених законом24.

  • Якщо таких гарантій не дотримуються, ЄСПЛ може присудити
    компенсацію за порушення права людини на особисту свободу
    відповідно до ст. 5 (п. «е» ч. 1)25.

  • Згідно зі ст. 5 (п. «е» ч. 1), позбавлення свободи може бути виправдано як в інтересах самої людини, так і для забезпечення громадської безпеки26 .
    Однією з обставин, яка береться до
    уваги у визначенні законності позбавлення свободи, є місце
    утримання затриманого, тобто чи це лікарня, клініка чи інший
    відповідний або уповноважений заклад.
    Факт утримання у відповідному закладі не має значення під час
    розгляду питання про адекватність лікування пацієнта та умов його
    затримання27 . Порушенням ст. 5 (п. «е» ч. 1) було визнано випадок,
    коли людину затримали як носія ВІЛ-інфекції після того, як вона
    інфікувала іншу людину під час статевого контакту. Суд визнав по-
     рушення на тій підставі, що необхідність запобігти поширенню вірусу
    й право особи на свободу в цьому випадку неспівмірні28.

20 ЄСПЛ. Рішення у справі «Вітольд Літва проти Польщі» (33 EHRR 53). Дає визначення алкоголізму для мети ст. 5 (п. «е» ч. 1).

21 ЄСПЛ. Рішення у справі «Херц проти Німеччини» (44672/98); ЄСПЛ. Рішення у справі «Ракевич проти Російської Федерації» (58973/00).

22 ЄСПЛ. Рішення у справі «Варбанов проти Болгарії» (31365/96).

23 ЄСПЛ. Рішення у справі «Вінтерверп проти Нідерландів» (6301/73). Див. також: ЄСПЛ. Рішення у справі «Х.Л. проти Великобританії» (45508/99). Система утримання «неофіційних пацієнтів» у психіатричних стаціонарах не передбачала достатніх процесуальних гарантій для упередження випадків самовільного позбавлення свободи.

24 ЄСПЛ. Рішення у справі «Х. проти Сполученого Королівства» (7215/75).

25 ЄСПЛ. Рішення у справі «Гайші проти Угорщини» (34503/03). Пацієнт три роки незаконно утримувався в угорській психіатричній лікарні, де процедура примусової госпіталізації була поверховою, а факт небезпечної поведінки хворого не було доведено.

26 ЄСПЛ. Рішення у справі «Вітольд Літва проти Польщі» (33 EHRR 53). Див. також: ЄСПЛ. Рішення у справі «Хатчінсон Рейд проти Сполученого Королівства» (37 EHRR 9). Відповідно до ст. 5 (п. «е» ч. 1), позбавлення свободи (примусова госпіталізація) особи з психопатичним розладом було виправдано як в інтересах самої цієї особи, так і в інтересах громадської безпеки, хоча її стан піддавався лікуванню.

27 ЄСПЛ. Рішення у справі «Ешінгдейн проти Сполученого Королівства» (7 EHRR 528).

28 ЄСПЛ. Рішення у справі «Інхорн проти Швеції» (56529/00).