RSSВерсія для друку
Права людини у сфері охорони здоров’я: практичний посібник

2.4. Права осіб, що надають допомогу в сфері охорони здоров’я
Право на ефективний засіб правового захисту179


ПРИКЛАДИ МОЖЛИВИХ ПОРУШЕНЬ

Лікарю, репутація якого постраждала внаслідок публікації в ЗМІ, в якій необґрунтовано і неправдиво звинувачувалось його у недбалості, відмовлено у відшкодуванні шкоди.

Медсестра не може оскаржити в судовому порядку рішення суду за трудовим спором.

НОРМИ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЇХ ТЛУМАЧЕННЯ

Стаття 2 (ч. 3) МПГПП:

Кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов’язується:

a) забезпечити всякій особі, права і свободи якої, визнані в цьому Пакті, порушено, ефективний засіб правового захисту, навіть коли це порушення було вчинено особами, що діяли як особи офіційні;

b) забезпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалося компетентною судовою, адміністративною чи законодавчою владою або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості судового захисту;

c) забезпечити застосування компетентною владою засобів правового захисту, коли вони надаються.

  • Існує очевидний зв’язок між правом на ефективний засіб правового захисту, правом на справедливий розгляд справи і/або належну правову процедуру, й, загалом, це положення необхідно враховувати в разі порушення будь-якої з гарантій, передбачених у ст. 14180.

  • Способи правового захисту повинні бути доступними й ефективними. Зазвичай спосіб правового захисту передбачає адекватну компенсацію, але в певних випадках відшкодуванням шкоди може стати повернення майна, поновлення у правах, такі заходи задоволення, як публічні вибачення, вшанування пам’яті, гарантії неповторення порушень і внесення змін до відповідних законів і практики, а також притягнення до відповідальності осіб, винних у порушеннях прав людини181.

  • У межах виконання зобов’язань, які покладає ст. 2 (п. «a» ч. 3) МПГПП, держави повинні забезпечити встановлення права на засіб правового захисту компетентним судовим, адміністративним або законодавчим органом182. Ця гарантія може не застосовуватись, якщо не встановлено порушення МПГПП. А відтак, держава не зобов’язана дотримуватися такої процедури в усіх випадках, незалежно від ступеня необґрунтованості позову183.

Стаття 2 (ч. 1) МПЕСКП:

Кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов’язується в  індивідуальному порядку і у порядку міжнародної допомоги та співробітництва, зокрема в економічній і технічній галузях, вжити в максимальних межах наявних ресурсів заходів для того, щоб забезпечити поступово повне здійснення визнаних у цьому Пакті прав усіма належними способами, включаючи, зокрема, вжиття законодавчих заходів.

  • У багатьох випадках достатньо адміністративних форм правового захисту. Будь-які такі форми повинні бути доступними, недорогими, своєчасними та ефективними. Але нерідко доцільним є також подальше оскарження таких адміністративних процедур у судовому порядку. Існують деякі зобов’язання, які стосуються, наприклад, недопущення дискримінації (але в жодному разі не обмежуючись цим), щодо яких надання судового захисту прав у тій або іншій формі не має винятків184.

Стаття 9 Декларації про право й обов’язок окремих осіб, груп та органів суспільства заохочувати й захищати загальновизнані права людини та основні свободи (Декларація ООН про правозахисників)185:

Кожен правозахисник має право на користування ефективними засобами правового захисту й на захист у разі порушення їх прав. Це право включає право скаржитися на політику і дії державних органів та окремих посадових осіб. Своєю чергою, держава зобов’язана проводити негайне й безстороннє розслідування чи забезпечити проведення розслідування кожного разу, коли є розумні підстави вважати, що на території, яка перебуває під її юрисдикцією, відбулося порушення прав людини та основних свобод.

179 Стаття 9 Декларації ООН про правозахисників.

180 КПЛ. Загальний коментар Комітету з прав людини № 32, § 58.

181 КПЛ. Загальний коментар Комітету з прав людини № 31, § 15 і 16.

182 Там само, § 15.

183 Казанцис проти Кіпру (972/01).

184 КЕСКП. Загальний коментар № 9 (E/C.12/1998/24, CESCR), 3 грудня 1998 р.

185 Декларація про право й обов’язок окремих осіб, груп та органів суспільства заохочувати й захищати загальновизнані права людини та основні свободи (Декларація ООН про права правозахисників), 9 грудня 1998 р. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 53/144.

17.05.2019.

Висновки Рахункової палати щодо програми «Доступні ліки» — хибні

Попри позитивну оцінку окремих аспектів програми і...
17.05.2019.

Кабінет міністрів України ухвалив постанову про внесення змін до Положення про Державний реєстр лікарських засобів.

Уніфікація даних, затверджена постановою, зробить...
17.05.2019.

НСЗУ розроблено дашборд з детальними даними щодо виписаних рецептів

Національна служба здоров’я України (НСЗУ) повідомляє...
07.04.2019.

Сучасна патоморфологічна діагностика в клінічній практиці лікаря

10-11 квітня 2019 р. у м. Вінниця на базі Вінницького...
01.04.2019.

Тренінг з медичного права в межах навчального он-лайн курсу програми Ради Європи HELP «Основні принципи захисту прав людини у біомедицині»

Тренінг з медичного права в межах навчального он-лайн...