RSSВерсія для друку
Права людини у сфері охорони здоров’я: практичний посібник

2.4. Права осіб, що надають допомогу в сфері охорони здоров’я
Право на ефективний засіб правового захисту179


ПРИКЛАДИ МОЖЛИВИХ ПОРУШЕНЬ

Лікарю, репутація якого постраждала внаслідок публікації в ЗМІ, в якій необґрунтовано і неправдиво звинувачувалось його у недбалості, відмовлено у відшкодуванні шкоди.

Медсестра не може оскаржити в судовому порядку рішення суду за трудовим спором.

НОРМИ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЇХ ТЛУМАЧЕННЯ

Стаття 2 (ч. 3) МПГПП:

Кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов’язується:

a) забезпечити всякій особі, права і свободи якої, визнані в цьому Пакті, порушено, ефективний засіб правового захисту, навіть коли це порушення було вчинено особами, що діяли як особи офіційні;

b) забезпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалося компетентною судовою, адміністративною чи законодавчою владою або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості судового захисту;

c) забезпечити застосування компетентною владою засобів правового захисту, коли вони надаються.

  • Існує очевидний зв’язок між правом на ефективний засіб правового захисту, правом на справедливий розгляд справи і/або належну правову процедуру, й, загалом, це положення необхідно враховувати в разі порушення будь-якої з гарантій, передбачених у ст. 14180.

  • Способи правового захисту повинні бути доступними й ефективними. Зазвичай спосіб правового захисту передбачає адекватну компенсацію, але в певних випадках відшкодуванням шкоди може стати повернення майна, поновлення у правах, такі заходи задоволення, як публічні вибачення, вшанування пам’яті, гарантії неповторення порушень і внесення змін до відповідних законів і практики, а також притягнення до відповідальності осіб, винних у порушеннях прав людини181.

  • У межах виконання зобов’язань, які покладає ст. 2 (п. «a» ч. 3) МПГПП, держави повинні забезпечити встановлення права на засіб правового захисту компетентним судовим, адміністративним або законодавчим органом182. Ця гарантія може не застосовуватись, якщо не встановлено порушення МПГПП. А відтак, держава не зобов’язана дотримуватися такої процедури в усіх випадках, незалежно від ступеня необґрунтованості позову183.

Стаття 2 (ч. 1) МПЕСКП:

Кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов’язується в  індивідуальному порядку і у порядку міжнародної допомоги та співробітництва, зокрема в економічній і технічній галузях, вжити в максимальних межах наявних ресурсів заходів для того, щоб забезпечити поступово повне здійснення визнаних у цьому Пакті прав усіма належними способами, включаючи, зокрема, вжиття законодавчих заходів.

  • У багатьох випадках достатньо адміністративних форм правового захисту. Будь-які такі форми повинні бути доступними, недорогими, своєчасними та ефективними. Але нерідко доцільним є також подальше оскарження таких адміністративних процедур у судовому порядку. Існують деякі зобов’язання, які стосуються, наприклад, недопущення дискримінації (але в жодному разі не обмежуючись цим), щодо яких надання судового захисту прав у тій або іншій формі не має винятків184.

Стаття 9 Декларації про право й обов’язок окремих осіб, груп та органів суспільства заохочувати й захищати загальновизнані права людини та основні свободи (Декларація ООН про правозахисників)185:

Кожен правозахисник має право на користування ефективними засобами правового захисту й на захист у разі порушення їх прав. Це право включає право скаржитися на політику і дії державних органів та окремих посадових осіб. Своєю чергою, держава зобов’язана проводити негайне й безстороннє розслідування чи забезпечити проведення розслідування кожного разу, коли є розумні підстави вважати, що на території, яка перебуває під її юрисдикцією, відбулося порушення прав людини та основних свобод.

179 Стаття 9 Декларації ООН про правозахисників.

180 КПЛ. Загальний коментар Комітету з прав людини № 32, § 58.

181 КПЛ. Загальний коментар Комітету з прав людини № 31, § 15 і 16.

182 Там само, § 15.

183 Казанцис проти Кіпру (972/01).

184 КЕСКП. Загальний коментар № 9 (E/C.12/1998/24, CESCR), 3 грудня 1998 р.

185 Декларація про право й обов’язок окремих осіб, груп та органів суспільства заохочувати й захищати загальновизнані права людини та основні свободи (Декларація ООН про права правозахисників), 9 грудня 1998 р. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 53/144.

25.09.2017.

Відповіді на запитання про медреформу

Восени Парламент розгляне проекти законів щодо...
25.09.2017.

Кожна п'ята жінка в Україні бодай раз у житті зазнавала фізичного або сексуального насильства - ООН

Велика Британія збільшує допомогу на реалізацію...
22.09.2017.

У 2017 році Міноборони на закупівлю ліків та медобладнання використало 163 млн гривень

 Збройні сили України отримали благодійну...
20.09.2017.

II Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми та перспективи розвитку європейської освіти»

21-24 листопада 2017 р., м. Прага...
13.09.2017.

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні питання діагностики та лікування захворювань нервової системи»

12–13 жовтня 2017 р. у Києві...
11.09.2017.

Міжнародна конференція «Міжнародні та національні правові проблеми, що виникають при реалізації програм допоміжних репродуктивних технологій»

29 вересня 2017 року у Американському Домі м. Київ,...