RSSВерсія для друку
Права людини у сфері охорони здоров’я: практичний посібник

2.3. Права пацієнта
Право на інформацію


ПРИКЛАДИ МОЖЛИВИХ ПОРУШЕНЬ

Держава забороняє публікувати інформацію про вживання наркотиків чи про зменшення шкоди, посилаючись на те, що така інформація нібито заохочує протизаконну діяльність.

Від молоді навмисно приховують інформацію про інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), і про використання презервативів.

Ромським жінкам недоступна інформація про сексуальне й репродуктивне здоров’я

НОРМИ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЇХ ТЛУМАЧЕННЯ

Стаття 19 (ч. 2) МПГПП:

Кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір.

  • Один із членів КПЛ зазначив у справі, порушеній Желудковим проти України, таке34:

«Право людини отримувати доступ до медичної інформації про своє здоров’я є частиною права кожного на доступ до особистої інформації, яка його стосується. Держава не представила жодних підстав для своєї відмови надати доступ до такої інформації, а тому відмова в проханні постраждалого про доступ до його медичної карти є порушенням обов’язку держави поважати право всіх на «гуманне ставлення й повагу до гідності кожної людської
особистості» незалежно від того, чи мала така відмова наслідки для лікування постраждалого»35.

Стаття 12 (ч. 1) МПЕСКП:

Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я.

  • Загальний коментар до МПЕСКП № 14, § 12 («b») («iv»):
    [Доступність медичної допомоги] передбачає право на пошук, отримання й поширення інформації та ідей, які стосуються питань здоров’я.

  • Загальний коментар до МПЕСКП № 14, § 23:
    Держави-учасниці повинні забезпечувати підліткам здорове й сприятливе середовище, яке гарантує їм можливість брати участь в ухваленні рішень щодо їхнього здоров’я, формувати необхідні для життя навики, здобувати потрібну інформацію, отримувати поради й обирати свій спосіб життя.

Стаття 17 КПД:

Держави-учасниці визнають важливу роль засобів масової інформації і забезпечують, щоб дитина мала доступ до інформації і матеріалів із різних національних і міжнародних джерел, особливо до таких інформації і матеріалів, які спрямовані на сприяння соціальному, духовному і моральному благополуччю, а також здоровому фізичному і психічному розвитку дитини36.

Стаття 21 КПІ:

Держави-учасниці вживають усіх належних заходів для забезпечення того, щоб інваліди могли користуватися правом на свободу висловлення думки та переконань, зокрема свободу шукати, отримувати й поширювати інформацію та ідеї нарівні з іншими, користуючись за власним вибором усіма формами спілкування, визначеними в статті 2 цієї Конвенції, зокрема шляхом:
а) забезпечення інвалідів інформацією, призначеною для широкої публіки, у доступних форматах і з використанням технологій, що враховують різні форми інвалідності, своєчасно й без додаткової плати.

Принцип 7 Лісабонської декларації про права пацієнта:

Право на отримання інформації

a) Пацієнт має право на отримання інформації про себе, яка міститься у будь-якому із його медичних записів, а також бути повністю поінформованим щодо стану свого здоров’я, включаючи медичні факти. Однак конфіденційна інформація щодо третіх осіб, яка міститься у записах пацієнта, не повинна надаватися пацієнтові без дозволу такої третьої сторони.

b) У надзвичайних випадках інформація може бути прихована від пацієнта за наявності достатніх підстав для припущення, що така інформація створить серйозну загрозу його життю чи здоров’ю.

c) Інформацію необхідно повідомляти відповідно до особливостей місцевої культури й так, щоб вона була зрозумілою пацієнту.

d) На пряме прохання пацієнта інформація може йому не надаватись, якщо тільки цього не вимагається для врятування життя іншої особи.

e) Пацієнт має право обирати особу, якій необхідно повідомляти відомості про нього (якщо така є).

Принцип 5 Декларації про медичну допомогу, орієнтовану на пацієнта37:

Достовірна, своєчасна й повна інформація необхідна для того, щоб пацієнти та особи, які надають медичну допомогу, могли ухвалювати інформовані рішення про лікування й про те, як жити з цим захворюванням. Інформацію необхідно надавати в доступній формі відповідно до принципів медичної деонтології та з урахуванням стану здоров’я, мови, віку, інтелекту, здібностей і культури пацієнта.

Примітка:

доступність інформації про сексуальне й репродуктивне здоров’я

Особливо важливим є надання відповідної та своєчасної інформації щодо сексуального та репродуктивного здоров’я. Органи контролю ООН за виконанням договорів закликають держави підвищувати доступність такої інформації у зв’язку зі зростанням кількості підліткових абортів і випадків захворювань, що передаються статевим шляхом38, включаючи ВІЛ/СНІД39, і розширити цільову аудиторію за рахунок неповнолітніх40 і населення територій із високим рівнем вживання алкоголю й тютюну41.

34 КПЛ. Желудков проти України. Заява № 726/1996. (CCPR/C/76/D/726/1996). Висновки ухвалено 29 жовтня 2002 р.

35 Окрему думку (яка збігається за суттю із загальною думкою Комітету) висловила пані Сесілія Медина Кірога.

36 Комітет ПД. Загальний коментар № 4 Комітету з прав дитини: Здоров’я і розвиток підлітків у контексті Конвенції з прав дитини. (CRC/GC/2003/4).

37 Програмна заява МАОП про санітарну просвіту. МАОП.
www.patientsorganizations.org/showarticle.pl.

38 КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Литва, 2004 р. (E/C.12/1/Add.96). Комітет ЛВФДЖ. Прикінцеві зауваги Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок: Коста-Рика, 2003 р. (A/58/38 [SUPP]). Див. також: КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Китай, 2005 р. (E/C.12/1/Add.107).

39 КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Чилі, 2004 р. (E/C.12/Add.105). Див. також: КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Камерун, 1999 р. (E/C.12/Add.40). Див. також Комітет ЛВФДЖ. Прикінцеві зауваги Комітету ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок: Ефіопія, 2004 р. (A/59/38 [SUPP]).

40 Комітет ПД. Прикінцеві зауваги Комітету з прав дитини: Мозамбік, 2002 р. (CRC/C/15/Add.172). Див. також: Комітет ПД. Прикінцеві зауваги Комітету з прав дитини: Індонезія, 2004 р. (CRC/C/15/Add.203).

41 КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Україна, 2001 р. (E/C.12/1/Add.65).