2.1 Вступ
У цьому розділі представлено основні міжнародні норми, які гарантують дотримання прав людини в галузі охорони здоров’я і розглянуто тлумачення цих норм договірними органами Організації Об'єднаних Націй (ООН). Розділ складається з трьох частин. У першій частині розглядаються основні джерела міжнародного права, що регулюють захист прав людини в контексті медичної допомоги. Друга частина, в якій аналізуються права пацієнтів, складається з підрозділів, присвячених стандартам і їх тлумаченням певних прав (наприклад, правом на захист приватного життя) у трьох особливо актуальних контекстах: психічне здоров'я, інфекційні хвороби, а також сексуальні та репродуктивні права. У цих підрозділах наведені приклади можливих порушень прав на основі спостережень і прецедентних рішень договірних органів ООН. Варто підкреслити, що ці три контексти використовуються лише як приклади і що порушення прав людини (а відтак, і застосування стандартів у галузі прав людини) зустрічаються і за межами цих окреслених сфер медичної допомоги. Третя частина присвячена правам медичних працівників. Цей остання частина складається з підрозділів, у яких розглядаються стандарти і їх тлумачення договірними органами ООН певних прав, а також відповідні прецедентні рішення.
Стандарти, наведені в кожній з цих частин, містяться як у тих, що мають обов'язкову силу міжнародних договорах - таких, як Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, так і в тих, що не мають обов'язкової сили документах, розроблених ООН та іншими організаціями – таких як, наприклад, Лісабонська декларація про права пацієнтів Всесвітньої медичної асоціації[1].
[1] Всесвітня Медична Асоціація [ВМА]. Лісабонська декларація про права пацієнта, вересень-жовтень 1981 р.
