Безперечно, фінансування та страхування у системі охорони здоров’я — наріжні камені її діяльності. Відповідно, чимало виступів, що прозвучали з трибуни конференції, так чи інакше перетиналися з цими тематичними векторами. Почнемо їх розгляд з доповіді Тетяни Бутківської, голови правління страхової компанії «Раритет», кандидата філософських наук, яка розглянула не лише загально-засадничі аспекти, але й проаналізувала системи медичного страхування та фінансування сектора охорони здоров’я у низці передових країн, виокремивши деякі позиції, факти та можливі кроки, що могли б стати у нагоді для України.
Розпочинаючи огляд проблематики у дефінітивно-законодавчій площині, доповідач нагадала, що згідно із ст. 49 Конституції України «…охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. <…> Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності…». Водночас у рішенні Конституційного суду України від 29.05.2002 р. № 10-рп/2002 щодо додаткових джерел фінансування охорони здоров’я наголошується, що: «…джерелами таких додаткових надходжень на фінансування галузі охорони здоров’я в цілому можуть бути і встановлені законом офіційні прямі платежі населення за медичні послуги другорядного значення, і відомчі асигнування на утримання медичних закладів, і надходження від проведення благодійних акцій і заходів, і кошти міжнародних програм гуманітарної допомоги, і пожертвування громадських, релігійних благодійних організацій та меценатів, і страхові внески роботодавців у системі обов’язкового державного медичного страхування, і фінансування компаній — організаторів добровільного медичного страхування, і ресурси накопичувальних програм територіальних громад, і державні медичні позики тощо».
Сутнісно фінансування охорони здоров’я — це спосіб забезпечення функціонування системи охорони здоров’я, що складається із збору доходів, накопичення і розподілу (формування і використання) коштів, придбання/надання послуг, спрямованих на підтримання здоров’я, необхідного доступу до ефективного громадського здоров’я й індивідуальної медичної допомоги людині. Серед основних джерел фінансування охорони здоров’я в Україні було названо 5:
- бюджетне фінансування,
- добровільне медичне страхування,
- благодійництво та спонсорство,
- лікарняні каси,
- некомерційне самофінансування.
Нині в Україні в рамках добровільного виду медичного страхування застраховано близько 2,5% населення: з урахуванням того, що загальна чисельність населення України станом на кінець 2016 р. становила близько 42,5 млн осіб, це — трохи більше 1 млн громадян. За даними оратора, у 2015 р. страхові виплати лікувальним закладам та застрахованим особам становили 1 197 808,3 тис. грн. (2,56% витрат державного бюджету на охорону здоров’я). А за І півріччя 2016 р. страхові виплати налічували 642 161,7 тис. грн.
