6.1.8. Право на якісну медичну допомогу

а) Європейська хартія прав пацієнтів

Стаття 8. Право на дотримання стандартів якості

«Кожен має право на доступність якісного медичного обслуговування на основі специфікації і в точній відповідності до стандартів».

б) Конституція і закони України

Конституція України від 28.06.1996 р. [стаття 49 (ч. 1)].

«Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування».

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. [стаття 284 (ч. 1)].

«Фізична особа має право на надання їй медичної допомоги».

Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. [статті 139, 140].

«Ненадання допомоги хворому медичним працівником:

1. Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов’язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки, карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого» (ст. 139).

«Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником:

1. Невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років» (ст. 140).

Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 р. ред. від 30.09.2015 р. [статті 4 (п. 2 ч. 1), 6].

Відповідно до ч. 1 ст. 4, споживач має право, зокрема на належну якість продукції та обслуговування (п. 2).
У ст. 6 закріплено право споживачів на належну якість продукції (будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб).
Виконавець зобов’язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
Виконавець на вимогу споживача зобов’язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України від 05.04.2007 р.

Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19.11.1992 р. [статті 6 (п. «д»), 14-1, 33, ч. 2 ст. 34, ст. 35—35-5, ст. 78 (п. «а»)].

У ст. 6 передбачено право на кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров’я (п. «д»).

Про захист населення від інфекційних хвороб: Закон України від 06.04.2000 р. [стаття 24 (ч. 1)].

в) Підзаконні нормативно-правові акти

Про Клятву лікаря: Указ Президента України від 15.06.1992 р. [п. 1 ч. 1].

«Усі знання, сили та вміння віддавати справі охорони і поліпшення здоров’я людини… подавати медичну допомогу всім, хто її потребує».

Концепція управління якістю медичної допомоги у галузі охорони здоров’я в Україні на період до 2020 р.: Наказ МОЗ України від 01.08.2011 р. № 454.

З-поміж завдань реалізації Концепції визначено захист інтересів пацієнта щодо отримання ним якісної медичної допомоги… Окрім цього визначено основні способи розв’язання проблеми в сфері підвищення якості медичних послуг, зокрема створення ефективної системи стандартизації медичних послуг.

Про порядок контролю якості медичної допомоги: Наказ МОЗ України від 28.09.2012 р. №752.

Про перегляд у частині фармакотерапії наказів МОЗ, що регламентують надання медичної допомоги: Наказ МОЗ України від 13.12.2010 р. N 1097.

Про затвердження примірних етапів реформування первинного та вторинного рівнів надання медичної допомоги: Наказ МОЗ України від 30.08.2010 р. N 735.

Про організацію клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування: Наказ МОЗ України від 05.02.2016 р. № 69.

Про затвердження Положення про центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та положень про його підрозділи: Наказ МОЗ України від 04.11.2011 р. № 755.

Про затвердження нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров’я України щодо реалізації Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві: Наказ МОЗ України від 05.10.2011 р. № 646.

Про затвердження Єдиного термінологічного словника (Глосарій) з питань управління якості медичної допомоги: Наказ МОЗ України від 20.07.2011 р. № 427.

Про затвердження Індикаторів якості медичної допомоги: Наказ МОЗ України від 02.11.2011 р. № 743.

Про затвердження Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження певних видів господарської діяльності в галузі охорони здоров’я, що ліцензуються: Наказ МОЗ України від 10.02.2011 р. № 80.

Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики: Наказ МОЗ України від 02.02.2011 р. № 49.

Про внесення змін до наказу МОЗ України від 01.11.2011 р. № 742 (Наказ МОЗ України від 01.11.2011 р. № 742 «Про затвердження примірних договорів про медичне обслуговування населення»): Наказ МОЗ України від 28.12.2011 р. № 992.

Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги на засадах доказової медицини: Наказ МОЗ України від 23.11.2011 р. № 816.

Про затвердження Галузевої програми стандартизації медичної допомоги на період до 2020 року: Наказ МОЗ України від 16.09.2011 р. № 597.

г) Кодекс медичної етики

Етичний кодекс лікаря України, прийнятий і підписаний на Всеукраїнському з’їзді лікарських організацій та Х З’їзді Всеукраїнського лікарського товариства від 27.09.2009 р. [п. 3.2].

«Лікар несе відповідальність за якість і гуманність медичної допомоги, яка надається пацієнтам, та будь-яких інших професійних дій щодо втручання в життя та здоров’я людини».

д) Юридична практика

1. Приклад дотримання прав

Гр. В., 1940 р. н., перебуваючи в залі очікування аеропорту, відчула нездужання, різкий біль у груд ях. Вона звернулась за медичною допомогою до медпункту аеропорту, в якому їй надавали необхідну допомогу до приїзду кардіологічної бригади швидкої медичної допомоги. Пацієнтка була госпіталізована з інфарктом міокарда для стаціонарного лікування.

2. Приклад порушення прав

23-річний житель м. К. після ДТП був доправлений до центральної районної лікарні міста, де йому протягом трьох діб надавалась інтенсивна медична допомога за основним діагнозом – черепно мозкова травма. Через дві доби пацієнт помер. У протоколі (карті) патологоанатомічного розтину записано, що причиною смерті стала закрита травма шлунково-кишкового тракту з обширним крововиливом, яка при лікуванні взагалі не була діагностована. На підставі зазначеного документа було порушено кримінальну справу проти лікуючого лікаря ЦРЛ з призначенням судово-медичної експертизи, яка встановила неналежність наданої лікарем допомоги.

3. Випадок з практики

Підсудні гр. С., гр. Т. – медичні працівники, що займали відповідно посади завідувача пологовим відділенням Н. ЦРЛ П. обл. (далі – лікарня) та лікаря- акушера-гінеколога пологового відділення лікарні 22 травня 2007 р., приймаючи пологи в породіллі гр. Д., не виконали своїх професійних обов’язків через недбале та несумлінне до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки – смерть породіллі. 22.05.2007 р. о 07 год 30 хв у вагітної в приміщенні лікарні розпочалась пологова діяльність, яка о 17 год того ж дня перейшла в активну стадію. Оскільки у процесі пологів виникли ускладнення, лікарі вирішили вдатися до оперативного втручання – кесаревого розтину (операція була проведена 22.05.2007 р.). Після операції лікарі, усупереч вимогам положень наказу МОЗ України № 620 від 29.12.2003 р. «Про організацію надання стаціонарної акушерськогінекологічної та неонатологічної допомоги в Україні», залишили породіллю без свого нагл яду, через що атонічну кровотечу в післяопераційному періоді (кесарів розтин) у потерпілої вони діагностували із запізненням, а крім того, районний акушер-гінеколог гр. С. не забезпечив зберігання у пологовому відділенні необхідного запасу компонентів крові. Така бездіяльність призвела до розвитку в породіллі геморагічного шоку 3–4 ступеню, а саме хвора втратила 1200 мл крові, як було виявлено о 20 год 10 хв того ж дня, що свідчить про те, що хвора перебувала без нагляду лікарів протягом 40 хв. Як наслідок – несвоєчасна діагностика маткової кровотечі в потерпілої гр. Д., запізніле надання медичної допомоги у поєднанні з її неадекватністю призвели до розвитку незворотних змін у мозковій тканині породіллі, які в подальшому спричинили смерть потерпілої.
Суд, розглянувши справу, постановив вирок 29.03.2010 р., а саме гр. С. засудити, на підставі ч. 1 ст. 140 КК України, до 2 (двох) років обмеження волі; гр. Т. – на підставі ч. 1 ст. 140 КК України, до позбавлення права обіймати посади лікаря-акушера-гінеколога строком на 3 роки, на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 р. звільнити гр. Т. від відбування призначеного покарання. Цивільний позов потерпілої гр. К. (матері породіллі) задовольнити повністю, а саме: стягнути з гр. С. та гр. Т. на користь гр. К. 15 282,86 грн майнової шкоди та 100 000 грн моральної шкоди – солідарно. У справі винесено окрему постанову.

е) Практичні поради

1. Контроль якості медичної допомоги здійснюють клініко-експертні комісії (далі – КЕК) МОЗ України, МОЗ АР Крим, головних управлінь охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських держадм іністрац ій, управл інь (відд ілів) охорони здоров ’я міських, районних органів місцевого самоврядування.
2. Контроль якості медичної допомоги в закладах охорони здоров’я (далі – ЗОЗ) здійснюють: 
   – КЕК МОЗ України:
   1) у ЗОЗ державної форми власності, підпорядкованих МОЗ;
   2) у ЗОЗ комунальної форми власності;
   3) у ЗОЗ державної форми власності, підпорядкованих іншим органам державної влади, та приватної форми власності в межах контролю за додержанням ліцензійних умов провадження медичної практики на підставі Наказу МОЗ України «Про затвердження Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження певних видів господарської діяльності в галузі охорони здоров’я, що ліцензуються» від 10.02.2011 р. № 80;
   – КЕК МОЗ АР Крим, головних управлінь (управлінь) охорони
   здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій:
   в підпорядкованих ЗОЗ комунальної форми власності.
3. Висновок акту експертного контролю ухвалюється простою більшістю голосів членів КЕК. При рівності голосів голос голови комісії є вирішальним. У разі, якщо 1/2 складу членів КЕК не погоджується з висновками акту експертного контролю, за рішенням Міністра охорони здоров’я України або керівника відповідного органу охорони здоров’я може бути проведено повторний контроль якості медичної допомоги.
4. Контролю якості медичної допомоги обов’язково підлягають:
   а) летальні випадки;
   б) випадки ускладнень;
   в) випадки первинного виходу на інвалідність осіб працездатного віку;
   г) випадки повторної госпіталізації з приводу того самого захворювання протягом року;
   ґ) випадки захворювань з подовженими чи укоро ченими термінами лікування (чи тимчасової непрацездатності);
   д) випадки з розбіжністю діагнозів;
   е) випадки, що супроводжувалися скаргами пацієнтів чи їх родичів.
5. Всі звернення, що надійшли до КЕК повинні бути розглянуті протягом 30 днів. При неможливості прийняття рішення в окреслений часовий проміжок, строк розгляду може бути продовжений до 15 днів.
6. Питання якості надання будь-яких послуг, у тому числі споживачеві — пацієнту медичних послуг, врегульовані Законом України «Про захист прав споживачів».
7. Належна якість послуги – це властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативноправових актах та умовам договору із споживачем. Якість медичної допомоги – це належне (відповідно до стандартів, клінічних протоколів) проведення всіх заходів, які є безпечними, раціональними, прийнятними з точки зору коштів, що використовуються в даному суспільстві, і впливають на смертність, захворюваність, інвалідність.
8. За неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення настає кримінальна відповідальність за ст. 140 Кримінального кодексу України. Неналежне виконання професійних обов’язків має місце тоді, коли медичний або фармацевтичний працівник виконує свої обов’язки не в повному обсязі, недбало, поверхово, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності.
9. Складовою законодавства України про охорону здоров’я є стандарти медичної допомоги та клінічні протоколи за окремими нозологіями і напрямами медичної діяльності, на підставі яких медичним працівникам слід надавати медичну допомогу.
10. Для коректного праворозуміння, слід пам’ятати про таке співвідношення в медичній практиці: клінічні настанови відповідають на за питання: «Що може бути зроблено?» (еталонний варіант клінічної практики), стандарти медичної допомоги – на запитання «Як повинно бути зроблено в умовах держави ?», протокол медичної допомоги – на запитання «Як це повинно бути виконано?».
11. Клінічні настанови та стандарти медичної допомоги відрізняються своєю юридичною силою . Клінічні настанови є професійним документом, який затверджується організацією фахівців, містить  систематизовані положення щодо медичної допомоги, розроблені на засадах доказової медицини, і має на меті сприяти лікарю і пацієнту в ухваленні рішень у різних клінічних ситуаціях.
    Стандарт медичної допомоги є нормативним документом, який затверджується на національному рівні МОЗ України і має обов’язковий характер, визначає норми, вимоги до організації і критерії якості надання медичної допомоги, а також показники, за якими згодом здійснюється аудит на різних рівнях управління системою забезпе чення якості.
    Стандарти медичної допомоги розробляються в обмеженій кількості залежно від соціальних і медичних пріоритетів і включають групи захворювань або станів, що вражають великі популяційні групи населення працездатного віку та призводять до найбільших втрат в економіці країни.
    Стандарти медичної допомоги передбачають правила, нормативи, а також показники якості надання медичної допомоги відповідного виду, які розробляються з урахуванням сучасного рівня розвитку медичної науки і практики.
12. Протокол медичної допомоги також є нормативним документом, який визначає вимоги до діагностичних, лікувальних, профілактичних та реаб ілітаційних методів надання медичної допомоги та їх послідовність.
    Протокол містить правила та технології реалізації стандарту медичної допомоги, визначає порядок взаємодії суб’єктів надання медичної допомоги та умови переходу від одного етапу медичної допомоги до іншого.
    Клінічний протокол медичної допомоги затверджується МОЗ України.
13. Права споживача вважаються порушеними (ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»), зокрема, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою.
14. Для захисту свого порушеного права на медичну допомогу людина може скористатись усім необхідним правовим інструментарієм, у тому числі судовим. Захист прав споживачів здійснюється у судовому порядку відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
15. Якість надання медичної допомоги у разі виникненні конфлікту між суб’єктами медичних правовідносин при розгляді медичних справ встановлюється бюро судово-медичних експертиз та клініко-експертними комісіями.
16. Держава забезпечує якість і безпеку медичної допомоги пацієнтам завдяки відповідній системі сертифікації, ліцензування, акредитації та стандартизації, а також належній підготовці і перепідготовці медичного і фармацевтичного персоналу на підставі чинних державних стандартів навчання, і здійснює контрольні функції за будь-якою медичною практикою.

є) Перехресні посилання з відповідними міжнародними та регіональними правами

Будь ласка, перегляньте міжнародні та регіональні норми, які стосуються Права на якісну медичну допомогу в контексті Права на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я і Права на життя у розділах 2 і 3.