6.1.11. Право на попередження за можливості страждань і болю
а) Європейська хартія прав пацієнтів
«Кожен має право за можливості уникнути страждань і болю на кожному етапі свого захворювання».
б) Конституція і закони України
«Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю» (ст. 3).
«Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню» (ч. 2 ст. 28).
«Фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню».
в) Підзаконні нормативно-правові акти
«…Бути безкорисливим і чуйним до хворих…».
«…Полегшення болю та інших симптомів захворювання для підвищення якості життя пацієнта, навчання членів родини пацієнта правилам полегшення страждань близької людини... Медичні послуги з паліативної допомоги повинні бути доступні цілодобово».
«Пацієнт має право на:
... полегшенн я болю , пов ’язаного із захворюванн ям та /або меди чним втручанням;...»
г) Кодекс медичної етики
«Лікар зобов’язаний перебувати поряд з вмираючим хворим до останньої миті його життя, забезпечувати відповідні його стану лікувальні заходи і нагляд, підтримувати можливий рівень життя, максимально полегшувати фізичні і психічні страждання хворого і його близьких усіма доступними засобами».
д) Юридична практика
Позивач гр. Ю. звернувся до суду з позовом до Д. міської центральної лікарні про стягнення моральної шкоди. 27 жовтня 2005 р. він отримав травму на виробництві та звернувся за медичною допомогою у лікарню. У цей же день він був госпіталізований з діагнозом «Забій правої половини грудної клітини», але жодного лікування не отримав і був виписаний до праці 31 жовтня 2005 р. Позивач неодноразово пояснював завідувачу травматологічного відділення гр. Б., що він відчуває гострий біль у грудях, припускаючи, що в нього перелом, і попросив призначити йому адекватне лікування, обезболення, у якому йому було відмовлено. Після виписки його стан погіршився і гр. Ю. вимушений був звернутися до іншого закладу охорони здоров’я, у якому отримав належну медичну допомогу. Позовні вимоги гр. Ю були задоволені, суд ухвалив рішення стягнути з відповідача 5000 грн як компенсацію моральної шкоди.
Майже два тижні в одній із обласних лікарень жінка помирала від раку з «яскраво вираженим больовим синдромом». Лише після того, як сусідка по палаті звернулась до головного лікаря зі скаргами на немилосердну поведінку лікуючого лікаря, жінці були призначені опіоїдні анальгетики. Це рішення було прийнято за день до смерті пацієнтки.
У березні 2007 р. гр. Б. був затриманий співробітниками міліції за підозрою у вчиненні злочину. Йому було пред’явлене обвинувачення у вчиненні злочинів на підставі ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України і застосований запобіжний захід у формі «утримання під вартою». Справу було передано до З. районного суду Х. обл. У квітні 2007 р. під час перебування у СІЗО № Х йому був поставлений діагноз – рак (гіпернефрома) лівої нирки Т3-4 N1 M1, метастатичний процес у легені 4/II кл. гр., хронічний цироз печінки.
Представник гр. Б. неодноразово подавав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, оскільки стан гр. Б. був важким, проте жодне з них не було задоволене. Крім того, гр. Б. примусово доставлявся на судові слухання за його справою (суд знаходиться за 50 км від СІЗО), що завдавало йому величезних фізичних і моральних страждань. Як до поміщення в СІЗО, так і під час перебування там гр. Б. постійно скаржився на нестерпний біль. Відповідно до довідки начальника медичної частини СІЗО, гр. Б. надавалось симптоматичне лікування, у тому числі наркотичними анальгетиками, проте він стверджував, що кількість призначених йому препаратів недостатня, враховуючи останню стадію хвороби. Крім того, у СІЗО № Х немає свого фахівця-онколога, через що заявник щоденно терпів муки і страждання.
У заяві до Європейського суду з прав людини зазначено, що ненадання належної медичної допомоги порушує ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Окрім того, примусове доправляння гр. Б. на судові слухання спричиняло йому біль та фізичні й моральні страждання, які можуть підпадати під визначення «катування» за змістом ст. 3 вказаної Конвенції. На підставі звернення до Європейського суду з прав людини та до відповідних державних органів гр. Б. був госпіталізований до обласної онкологічної лікарні, де йому було вилучено злоякісну пухлину та проведено належне післяопераційне лікування, променеву терапію тощо.
е) Практичні поради
є) Перехресні посилання з відповідними міжнародними та регіональними правами
Будь ласка, перегляньте міжнародні та регіональні норми, які стосуються Права на попередження по можливості страждань і болю в контексті Права на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я у розділах 2 і 3.