Урядова програма «Доступні ліки» працює вже 6 місяців. Вона допомогла мільйонам українців почати лікуватися системно та дійсно ефективними препаратами безкоштовно чи з невеликою доплатою. Міністерство охорони здоров'я постійно отримує позитивні відгуки та поради щодо удосконалення роботи програми. Тому наступного року планує її розширити ще на три різновиди захворювань.
Та все ж відгуки відгуками. Реальну картинку можуть розповісти лише ті люди, які працюють з програмою. До вашої уваги історія про те, з чим стикається лікар первинної ланки, пацієнти якого бажають взяти участь у програмі «Доступні ліки», розповіла з власного досвіду Олена Нагорнюк, лікар загальної практики — сімейної медицини Центру первинної медико-санітарної допомоги із районного центру Володарка у Київській області.
«Лікар первинної ланки більшу частину своєї професійної діяльності намагається зосередити саме на превентивній медицині. І оскільки найпоширенішою причиною передчасної смерті в нашій країні й загалом у світі є серцево-судинні захворювання, під час прийому пацієнтів велика увага приділяється донесенню інформації про модифікацію способу життя. Також у кожного пацієнта визначаються фактори ризику певних ускладнень. І хворі з високим і дуже високим ступенем ризику потребують постійного й безперервного прийому лікарських засобів.
Насправді дуже важко переконати людей постійно приймати ліки. І дуже прикро усвідомлювати, що люди переривають своє лікування лише у зв’язку з фінансовими негараздами.
Зазвичай після визначення діагнозу, ступеня ризику, надання роз’яснень щодо модифікації способу життя і призначення лікарських засобів пацієнтам рекомендується прийти на повторний прийом. І багато з них не приходили тому, що вони не могли виконати попередніх рекомендацій і постійно приймати ліки.
Працюючи з людьми, які проживають у сільській місцевості й мають низький рівень доходів, я стикаюся із цією поширеною проблемою майже щодня. Для моїх пацієнтів кошти, які вони витрачають на ліки, становлять більшу частину їхнього бюджету. І дуже часто вони вибирають між оплатою комунальних послуг, між наданням якоїсь допомоги своїм рідним і лікуванням. Зазвичай їх вибір не на користь останнього.
Працюючи у районному центрі, я дуже часто була свідком таких прикрих ситуацій, коли причиною госпіталізації, розвитку ускладнень та інвалідизації працездатного населення було саме те, що хворі припиняли прийом препаратів або приймали їх через день, розтягуючи упаковку на довший термін через брак коштів. Були навіть пацієнти, які приймали ліки раз на тиждень, намагаючись зекономити. Це викликало обурення, оскільки всі отримані знання і професійний досвід лікаря були зведені нанівець тим, що люди просто не могли придбати ліки.
