Щороку у Львівській області близько 50 дітей потребують хоспісної допомоги, але не отримують спеціалізованого стаціонарного лікування. Їм можуть надавати допомогу в домашніх умовах.
Про це сьогодні, 12 жовтня, під час прес-конференції на тему: «Любов в паліативі – це наші спільні справи. Це час знімати рожеві окуляри!» до Всесвітнього Дня паліативної допомоги, яка відбулася у Львівському прес-клубі, повідомив голова правління благодійної організації «Благодійне товариство «Мережа ЛЖВ» м. Львів» Дмитро Тигач.
У Львові цього року у Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі відкрили нове відділення паліативної допомоги «Мобільний хоспіс для дітей». Сьогодні він опікується 19-ма важкохворими дітьми вдома, які перебувають на останній стадії термінальної хвороби.
Керівник мобільного хоспісу Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру Ірина Клюс каже, що такими дітками лікарі опікувалися на волонтерських засадах. Вони приїжджали до них додому, навчали батьків як полегшувати стан дітей.
- Зараз у штаті є педіатр, анастезіолог та медсестра виїжджають раз в місяць до дітей та перевіряють стан дітей. Також ми намагаємося працювати з суспільством, щоби сусіди, які бачать таких дітей, замість сказати «О, Боже!», казали: «Привіт, Ромчику», - розповідає Ірина Клюс.
Директор департаменту охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації Ірина Микичак зауважила, що зараз є дуже великий попит на поліпшення якості життя пацієнта, який страждає на невиліковні захворювання або вже перебуває в термінальній стадії.
- Тут є великий медичний компонент; соціальний та психологічний. Ми у Львівській області були чи не першими в Україні, які створили міський хоспіс. Там зараз є 30 ліжок, - каже Ірина Микичак.
За останні два роки у Львівській області відкрили ліжка хоспісу у районних лікарнях у Буську, у Рихтичах Дрогобицького району, в Журавному Жидачівського району, в Рава-Руській районній лікарні, в Судовій Вишні Мостиського району, в Щирці Пустомитівського району, в Скольому і Белзі Сокальського району, в селі Сіде Самбірського району, в Старосамбірському районі. Також створені паліативні ліжка для пацієнтів літнього віку, родини яких не можуть чи не хочуть ними опікуватися.
Водночас, за словами Ірини Микичак, українські традиції та ментальність передбачають, що паліативна допомога повинна бути правильно організована вдома.
- Людина більшу частку свого життя має проводити в родині. І родина має допомагати людині в останні дні життя та в складній хворобі. Тому організація хоспісної та паліативної допомоги в домашніх умовах – це є найкраща модель, - вважає Ірина Микичак.
Керівник західноукраїнського представництва МФ «Відродження»Оксана Дащаківська переконана, що суспільство не повинно замовчувати такі проблеми.
- У нас так звикло, що це проблема родини і кожна родина мусить це сама пережити, сама дати з цим раду. І ми забуваємо, що паліативна допомога – це не про смерть, а про життя. Про життя, яке повинне бути якомога безболісним та якісним, - каже Оксана Дащаківська.
Вона нагадала, що хвора людина має права, які треба захищати.
