Заявниця є громадянкою Фінляндії та постійно проживає у Фінляндії, і на момент подій, що послугували підставою для її скарги згідно з Конвенцією, одружена з X, який не є громадянином Фінляндії. 22-го вересня 1995 р. вони розлучились. Обоє вони інфіковані вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).
10-го березня 1992 р. міський суд Гельсінкі визнав X. винним у згвалтуванні О., вчиненому 12 грудня 1991 р., та призначив йому покарання у виді позбавлення волі з відтермінуванням строку його відбування. Суд слухав справу з фіксуванням за допомогою відоезапису, та постановив рішення про те, що документи подані у справі, не підлягають розголошенню протягом певного періоду часу.
19-го березня 1992 р. Х. повідомили про результати аналізу крові, проведеного 6 березня 1992 р., які вказували на те, що X. є ВІЛ–інфікований.
У березні 1992 р., за результатами скарги, поданої М. проти X. у вчиненні статевого злочину, поліція розпочала розслідування (порушила кримінальну справу) у справі про замах на вбивство, підозрюючи Х. в тому, що він 1 березня 1992 р. свідомо поставив М. у небезпеку зараження ВІЛ. Згідно з фактами, які встановлено Комісією, під час допиту у поліції 5 березня 1992 р. М. впізнала X. як злочинця та була повідомлена про те, що дружина Х., заявник, є ВІЛ-інфікованою. 10-го квітня 1992 р. поліція повідомила М. про те, що Х є також ВІЛ-інфікованим.