8.1. Вступ

Держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров’я і забезпечує його захист (ст. 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»). Права й законні інтереси пацієнтів можуть бути порушені як у разі невідповідності результату лікування очікуванням пацієнта, так і при дефектах надання медичної допомоги, тому важливо розглянути форми захисту порушених прав фізичних осіб, яким надавалась медична допомога.

А також доцільно, з метою дотримання балансу взаємин «медичний працівник пацієнт», розкрити механізми захисту прав надавачів медичної допомоги, окремі аспекти яких було висвітлено в підрозділі 7.1.3.

Підставою для захисту прав людини у сфері охорони здоров’я є виникнення правового конфлікту в контексті надання медичної допомоги. Під таким конфліктом розуміється зіткнення протилежних інтересів суб’єктів медичних правовідносин, зумовлене особливостями реалізації їхнього правового статусу. Суб’єктами юридичного конфлікту в сфері надання медичної допомоги виступають фізичні (пацієнт, законний представник, медичний працівник, лікар, що займається приватною практикою тощо) і юридичні (наприклад, заклад охорони здоров’я, орган управління охороною здоров’я) особи.

Залежно від суб’єкта, до якого звертаються за захистом порушеного права, форми захисту прав людини у сфер і охорони здоров ’я поділяються на юрисдикційні та неюрисдикційні.