7.2.7. Обов’язок надавати пацієнтові чи іншим компетентним суб’єктам медичну інформацію
а) Конституція і закони України
«Повнолітня фізична особа має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров’я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються здоров’я» (ч. 1).
«Суд … за клопотанням осіб, які беру ть участь у справі, вирішує питання про витребування доказів» (п. 5 ч. 6 ст. 130).
«Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи» (ч. 2 ст. 69).
«При здійсненні професійної діяльності адвокат має право: звертатися з адвокатськими запитами,у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядуання, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб (за їх згодою)» (ч. 1 ст. 20)
«…прокурор має право: безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, … мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію» (п. ч. 1 ст. 20).
«Оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно розшукової діяльності при наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав надається право: …ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх, за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виготовляти копії з таких документів, за вимогою керівників підприємств, установ та організацій – виключно на території таких підприємств, установ та організацій, а з дозволу суду – витребувати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам , в яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і повернення у встановленому порядку. Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських документів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним кодексом України» (п. 4 ч. 1 ст. 8).
«При здійсненні заходів боротьби з організованою злочинністю спеціальним підрозділам по боротьбі з організованою злочинністю органів Служби безпеки України надаються повноваження:… в разі одержання фактичних даних про організовану злочинну діяльність для їх перевірки витребувати та одержувати від державних органів, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) інформацію і документи. Витребовувані документи та інформація повинні бути подані негайно або не пізніш як протягом 10 діб» (п. «д» ч. 2 ст. 12).
«Пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров’я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров’я (ч. 1 ст. 39).
«Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров’я дитини або підопічного» (ч. 2 ст. 39).
«Медичний працівник зобов’язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров’я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров’я» (ч. 3 ст. 39).
«…Виконавець зобов’язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію…» (ч. 1).
в) Кодекс медичної етики
«Протягом всього лікування під час надання інформації хворому про його стан і рекомендоване лікування лікар повинен брати до уваги персональні особливості пацієнта, стежачи за оцінкою хворим ситуації» (п. 3.3).
«Під час лікування дитини або хворого, який перебуває під опікою, лікар зобов’язаний надавати повну інформацію його батькам або опікунам» (п. 3.5).
г) Інше регулювання
У Рішенні Конституційного Суду України зазначено обов’язок лікаря на вимогу пацієнта та членів його сім’ї або законних представників надавати їм таку інформацію повністю і в доступній формі.
ґ) Юридична практика
Гр. Л. звернувся до О. міської лікарні №Х з проханням надати йому інформацію про стан здоров’я його неповнолітнього сина, який знаходився у реанімаційному відділенн і цієї лікарні. Медични й персонал надав можливість батькові ознайомитися з медичною карткою стаціонарного хворого, а лікуючий лікар у доступній формі розповів про діагноз, що поставили його синові, можливі методи лікування та їхні ймовірні наслідки.
16.12.2008 р. гр. Г. та його представник зверталися до головного лікаря міської лікарні № 4 із пис ьмовою заявою про наданн я їм для ознайомленн я медичної картки стаціонарного хворого гр. Г., який хворіє на психічне захворювання. У видачі медичної картки їм було безпідставно відмовлено. 29.01.2009 р. позивач та його представник повторно подали заяву про ознайомлення з первинною медичною документацією щодо гр. Г. до головного лікаря, але документ їм так і не було представлено, як і, відповідно, не надіслано відповіді на заяву. За захистом свого права на медичну інформацію пацієнту довелося звертатися до суду.
За позовом гр. М. до комунального закладу «5-та міська лікарня м. К.» про відшкодуванн я майнової та моральної шкоди районни й суд м. К., на підст аві поданих доказів, встановив, що працівники відповідача порушили обов’язок надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, а саме: неналежно було виконано лапароскопію, внаслідок чого у пацієнтки ви- никла кровотеча, яку своєчасно не виявили, і розвинувся геморагічний шок (п. «а» ч. 1 ст. 78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»). Лікарі також не виконали обов’язку з надання пацієнтові в доступній формі інформації про стан його здоров’я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі про ризик для життя і здоров’я, а саме: не поінформували гр. М. про можливі наслідки запропонованого медичного втручання, про ризик для її здоров’я (ч. 3 ст. 39 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»). Заочним рішенням суду від 24 березня 2006 р. вимоги позивачки були задоволені частково: в рахунок відшкодування майнової шкоди – 200 грн, в рахунок компенсації моральної шкоди – 10 000 грн. Однак уже 15 березня 2007 р. рішенням апеляційного суду Д. області суму відшкодування моральної шкоди було зменшено до 3 000 грн. Апеляційний суд вважав, що розмір присудженої компенсації за моральну шкоду не відповідав обсягу заподіяних моральних і фізичних страждань, також не був врахований ступінь вини відповідача.
д) Практичні поради