7.2.4. Обов’язок дотримуватись вимог професійної етики і деонтології, зберігати лікарську таємницю

а) Конституція і закони України

Конституція України від 28.06.1996 р. [стаття 32 (ч. 1, 2)].

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. [статті 285 (ч. 4), 286].

«Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні» (ч. 1 ст. 286).

Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. [статті 132, 145].

«Незаконне розголошення лікарської таємниці:
Умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки, що карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльніст ю на ст рок до трьох років, або ви правни ми роботами на строк до двох років».

Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. (в ред. 13.01.2011 р.) [стаття 21 (ч. 2)]

Про захист персональних даних: Закон України від 01.06.2010 р. [стаття 7].

«Забороняється обробка персональних даних (ч. 1)… положення частини першої цієї статті не застосовується … якщо обробка персональних даних… необхідна в цілях охорони здоров’я, для забезпечення піклування чи лікування за умови, що такі дані обробляються медичним працівником або іншою особою закладу охорони здоров’я, на якого покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних» (п. 6 ч. 2)

Про доступ до публічної інформації: Закон України від 13.01.2011 р. [статті 6, 7].

Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19.11.1992 р. [статті 39-1, 40, 76, 78 (п. «г» ч. 1)].

«Лікарська таємниця:
Медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків. При використанні інформації, що становить лікарську таємницю, в навчальному процесі, науково-дослідній роботі, в тому числі у випадках її публікації у спеціальній літературі, повинна бути забезпечена анонімність пацієнта» (ст. 40).

«Медичні працівники зобов’язані дотримувати вимог професійної етики і деонтології, зберігати лікарську таємницю» (п. «г» ст. 78)

Про психіатричну допомогу: Закон України від 22.02.2000 р. [стаття 6 (ч. 1, 8)].

Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ: Закон України від 12.12.1991 р. (в ред. від 23.12.2010 р.) [стаття 13 (ч. 3)].

Про захист населення від інфекційних хвороб: Закон України від 06.04.2000 р. [стаття 26 (ч. 2)].

б) Підзаконні нормативно-правові акти

Про Клятву лікаря: Указ Президента України від 15.06.1992 р. [п. 1–4, 6 ч. 1].

«Незмінно керуватись у своїх діях і помислах принципами загальнолюдської моралі…» (п. 2),
«зберігати лікарську таємни цю, не використовувати її на шкоду людині» (п. 3),
«додержувати правил професійної етики…» (п. 4),
«…утверджувати високі ідеали милосердя, любові, злагоди і взаємоповаги між людьми» (п. 6).

Міжгалузева комплексна програма «Здоров’я нації» на 2002–2011 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. № 14 [розділ 38].

Про затвердження зразка технічного опису листка непрацездатності та Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності: Наказ Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406 [п. 3.2].

«…Діагноз первинний, діагноз заключний та шифр МКХ-10 зазначаються виключно за письмовою згодою хворого. В іншому випадку первинний та заключний діагнози та шифр МКХ-10 не вказуються. Якщо за письмовим погодженням із завідувачем відділення з деонтологічних міркувань лікар у ЛН змінює формулювання діагнозу та шифру МКХ-10 фактичного захворювання, то він зобов’язаний зробити в медичній картці стаціонарного чи амбулаторного хворого запис, який обґрунтовує зміну діагнозу та шифру МКХ-10».

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики: Наказ МОЗ України від 02.02.2011 р. № 49 [п. 4.1 (ч. 6)].

«Дотримуватись вимог професійної етики і деонтології, зберігати лікарську таємницю».

Про затвердження Тимчасових стандартів надання медичної допомоги підліткам та молоді: Наказ МОЗ України від 02.06.2009 р. № 382 [тимчасовий стандарт 4].

в) Кодекс медичної етики

Етичний кодекс лікаря України, прийнятий і підписаний на Всеукраїнському з’їзді лікарських організацій та Х З’їзді Всеукраїнського лікарського товариства від 27.09.2009 р. [п. 2.1, 2.2, 3.6].

«Лікар, як й інші особи, які беруть участь у наданні медичної допомоги, зобов’язаний зберігати лікарську таємницю навіть після смерті пацієнта, які і факт звернення за медичною допомогою, за відсутності іншого розпорядження хворого, або якщо це захворювання не загрожує його близьким і суспільству. Таємниця поширюється на всю інформацію, отриману в процесі лікування хворого (у т.ч. діагноз, методи лікування, прогноз)».

г) Інше регулювання

Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення ст. 3, 23, 31, 47, 48 Закону України «Про інформацію» та ст.12 Закону України «Про прокуратуру» (справа К. Г. Устименка) від 30.10.1997 р.

«Лікар зобов’язаний, на вимогу пацієнта, членів його сім’ї або законних представників, надати їм медичну інформацію повністю і в доступній формі. Правила використання відомостей, що стосуються лікарської таємниці – інформації про пацієнта, на відміну від медичної інформації – інформації для пацієнта, встановлюються статтею 40 Основ законодавства України про охорону здоров’я та частиною третьою статті 46 Закону України “Про інформацію”».

ґ) Юридична практика

1. Приклад виконання обов’язку

Наказом № 61-л від 14.03.08 р. завідувачу відділенням профілактики та лікування Обласного наркологічного диспансеру Управління охорони здоров’я М. облдержадміністрації (далі – диспансер) гр. Н. за порушення трудової дисципліни при проведенні наркологічних профілактичних оглядів 14.02.2008 р. (форма запитань, що ображають людську гідність) було оголошено догану.
Проте гр. Н. звернулася до суду з позовом до диспансеру про визнання незаконним наказу про накладання дисциплінарного стягнення. Було встановлено, що позивачка при огляді громадян ставить їм запитання із тесту «Аудит», розробленого МОЗ України (Інструкція), і залежно від кількості набраних балів встановлює діагноз. Психологічне тестування при проведенні огляду є обов’язковим. Свідки (скаржники, що звертались до головного лікаря диспансеру з приводу, як вони вважали, некоректної поведінки медика) зауважували, що їм справді не подобались запитання, які їм ставила лікар при проходженні огляду, на їх думку, ці запитання є прини зливи ми та образливи ми для ни х. Саме тому позив ачці й була оголошена догана.
Суд на засіданні дійшов висновку, що накладення на завідувача відділенням дисциплінарного стягнення було незаконним, оскільки додержання останньою вимог Інструкції, затвердженої наказом МОЗ України, не може розцінюватися як порушення вимог професійної етики і деонтології медичного працівника.

2. Приклад порушення обов’язку

Гр. А. звернулася до лікаря-гінеколога К. міської лікарні № 1 зі скаргами на погане самопочуття. Провівши огляд, лікар С. встановив, що гр. А. перебуває на 3-му тижні вагітності. Після цього лікар запитав, чи перебуває жінка в зареєстрованому шлюбі. Одержавши негативну відповідь, почав принижувати честь і гідність пацієнтки, а також погрожувати, що повідомить її батькам про непристойну поведінку дочки.
Пацієнтка звернулася зі скаргою про порушення вимог професійної етики і деонтології лікарем гінекологом С. до головного лікаря закладу охорони здоров’я.

3. Випадок з практики

К. районни й суд К. області розглянув у відкрит ому судовому засіданн і позов гр. О. до центральної районної лікарні тієї ж області про скасування наказу щодо накладення дисциплінарного стягнення. Позивач підтримав позов і пояснив, що притягнутий до дисциплінарної відповідальності без правової підстави. Представник відповідача в попередньому судовому засіданні позов не визнав, а надалі подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява  підлягає задоволенню з таких підстав. Гр. О. в наказі від 15 квітня 2009 р. № 52-К оголошено догану за порушення деонтологічних норм. Позивач ознайомлений з наказом про накладення дисциплінарного стягнення лише 25 травня 2009 р.
У наказі зазначено, що підставою оголошення догани є доповідна записка гр. О. та усні пояснення медичних працівників. Представник відповідача не клопотав про виклик до суду для допиту як свідків цих працівників та не надав доповідну записку позивача. Крім того, ні в наказі, ні в матеріалах, які надав представник медичного закладу, не зазначені час, місце та інші фактичні обставини допущеного порушення трудової дисципліни.
Суд зазначає, що поняття «деонтологія» слід розуміти в двох аспектах. Поперше, це професійна етика медичних працівників, принципи поведінки медичного персоналу з пацієнтами, спрямовані на максимальне підвищення ефективності лікування. По-друге, це розділ етики, що вивчає проблеми обов’язку, сферу обов’язкового, моральні вимоги та співвідношення між ними. Таким чином суд дійшов висновку, що, накладаючи дисциплінарне стягнення, керівництво лікарні врахувало лише перший аспект поняття «деонтологія». У ст. 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення, серед яких є догана. За інформацією медичного закладу, деонтологічні норми в лікарні не затверджувались. Отже, взагалі незрозуміло, що порушив гр. О., коли, за яких обставин та стосовно кого (чи медичних працівників, чи пацієнтів).
Відтак, суд дійшов висновку, що наказ в оскаржуваній частині є безпідставним, а тому позов ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

д) Практичні поради

1. Цей обов’язок медичного працівника кореспондує з правом пацієнта на таємницю про стан здоров’я, а також тлумачиться крізь призму права медичного працівника на передачу інформації про пацієнта.
   
   
2. Розкриваючи питання притягнення медичних працівників до юридичної відповідальності за невиконання досліджуваного обов’язку, слід відзначити, що це можливо лише за умови, якщо правила професійної етики і деонтології будуть вміщені в один з видів джерел права. На сьогодні морально-деонтологічні норми свій юридичний вираз отримали в Клятві лікаря України як підзаконному нормативно-правовому акті та в Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», причому в останньому лише за допомогою декларативного позначення необхідної поведінки медичного працівника. Вимоги професійної етики і деонтології висвітлені у зводі моральних норм – Етичному кодексі лікаря України. Медичні працівники не нестимуть юридичної відповідальності за порушення положень цього Кодексу.
   
   
3. Мораль ною нормою з юридичним забар вленням чи-то єдиним чітко юридично викристалізуваним моральним принципом є одна з основних засад провадження медичною практики – лікарська таємниця. За порушення медичним працівником цього принципу наставатиме або цивільно-правова, або кримінальна відповідальність, залежно від умов вчинення правопорушення. Звісно, що й морально-деонтологічна відповідальність наставатиме за недотримання лікарської таємниці на підставі Етичного кодексу лікаря України.
   
   
4. Див. також практичні поради в підрозділах 6.1. 6 і 7.1.7.