7.2.2. Обов’язок безоплатно надавати першу невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях
а) Конституція і закони України
«Медичні працівники зобов’язані невідкладно надавати необхідну медичну допомогу у разі виникнення невідкладного стану людини» (ч. 1 ст. 37).
«Медичні працівники зобов’язані безплатно надавати відповідну невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях» (п. «б» ст. 78).
«Постраждалі, а також особи, які залучалися до виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж, за висновками мкдико-соціальних експертних комісій забезпечуються психологічною реабілітацією» (ч. 2 ст. 87).
б) Підзаконні нормативно-правові акти
«…Подавати медичну допомогу всім, хто її потребує» (п. 1),
«… бути безкорисливим і чуйним до хворих…» (п. 2).
«Основним завданням Державної служби медицини катастроф є надання безоплатної медичної допомоги на догоспітальному і госпітальному етапах постраждалим від надзвичайних ситуацій, рятувальникам та особам, які беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій…» (ч. 1, 2 п. 12).
«Метою Програми є створення умов для розширення доступності та підвищення якості екстреної медичної допомоги, зниження рівня інвалідності і смертності при нещасних випадках, травмах та отруєннях…».
«Державними та комунальними закладами охорони здоро в’я надається безоплатна медична допомога, зокрема, таких видів:
1) швидка та невідкладна – на догоспітальному етапі станціями (відділеннями) швидкої медичної допомоги, пунктами невідкладної медичної допомоги у стані, що загрожує життю людини;
2)амбулаторно-поліклінічна;
3) стаціонарна — у разі гострого захворювання та в невідкладних випадках, коли потрібне інтенсивне лікування, цілодобовий медичний нагляд та госпіталізація, в тому числі за епідемічними показаннями, дітям, вагітним та породіллям, хворим за направленнями медико-соціальних експертних комісій, лікарсько консультативних комісій» (ст. 2).
в) Кодекс медичної етики
«У державних і комунальних лікувально-профілактичних установах лікар надає пацієнтам медичну допомогу безкоштовно в межах фінансування, виділеного цій установі».
ґ) Юридична практика
П’ятирічна дитина отримала важкі опіки під час пожежі. Малолітню пацієнтку негайно було госпіталізовано до найближчого закладу охорони здоров’я. Сім’я дівчинки перебувала у складному матеріальному становищі й не мала змоги придбавати препарати, необхідні для лікування. Медичні працівники пояснили батькам, що пацієнт має право на безоплатну невідкладну медичну допомогу, що включає медикаментозне забезпечення.
Близько другої години ночі в одну із лікарень м. Д. каретою швидкої допомоги було допра влен о чоловіка з важкими травмами після дорожньо-транспортної пригоди. Пацієнту необхідне було невідкладне хірургічне втручання. Перш ніж роз почати операцію хірург ви рішив поспілкуватис я з член ами сім’ї.
Зазначивши, що операція, якої потребує потерпілий, коштує 2000 грн, хірург з’ясував у родичів, чи є у них такі кошти і чи починати йому операцію.
15 грудня 2008 р. С. районний суд м. Л. розглядав справу за позовом громадянки М., яка є законним представником і виступаєвід імені та в інтересах свого неповнолітнього сина К., до середньої школи № Х м. Л., третя особа – медсестра Л., про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.
Суд з’ясував, що 1 грудня 2008 р. неповнолітній К. разом з товаришами грав у футбол на спортивному майданчику середньої школи № Х м. Л. Під час гри трапився нещасний випадок – хлопець одержав закритий перелом середньої третини правої стегнової кістки із зсувом (як з’ясувалося згодом, у лікарні). Оскільки нещасний випадок трапився на спортивному майданчику середньої школи № Х м. Л., неповнолітнього К. доправили у медпункт цього навчального закладу. Медсестра Л., яка на той час перебувала на робочому місці, відмови лася надати дитин і нев ідкладну медичну допомогу. Свою позицію вона аргументувала тим, що неповнолітній К. не є учнем середньої школи № Х м. Л., а отже, медсестра не зобов’язана надавати йому медичну допомогу. Через бездіяльність медичного працівника дитина була доставлен а до медичної установи матір’ю на таксі через 2 год 25 хв після настання нещасного випадку, там хлопцю і була надана невідкладна медична допомога. Весь цей час дитина перебувала у небезпечному для життя стані.
В цьому випадку медсестра Л. не виконала свого обов’язку медичного працівника з невідкладного надання медичної допомоги неповнолітньому К., що отримав тяжку травму. Дитині було завдано моральної шкоди, яка полягала в перенесені фізичного болю, душевних хвилювань, порушенні життєвого ладу.
У зв’язку цим С. районний суд м. Л. виніс рішення про задоволення позовних вимог громадянки М. та про відшкодування моральної шкоди в повному обсязі.
д) Практичні поради