7.2.1. Обов’язок подавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, сприяти охороні та зміцненню здоров’я людей, запобіганню і лікуванню захворювань
а) Конституція і закони України
Конституція України від 28.06.1996 р. [стаття 49 (ч. 1)].
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. [стаття 284 (ч. 1), глава 63].
«Фізична особа має право на надання їй медичної допомоги» (ч. 1 ст. 284).
«За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процес і вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг» (у т. ч. медичних. – І.С.) (ст. 901, гл. 63).
Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 р. (у ред. від 01.12.2005 р.) [статті 4, 6, 8, 10].
У ст. 6 закріплено право споживача на належну якість продукції (будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб).
Виконавець зобов’язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
Виконавець на вимогу споживача зобов’язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.
Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України від 05.04.2007 р.
Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19.11.1992 р. [статті 6 (п. «д»), 14-1, 34 (ч. 2), 35–35-5, 78 (п. «а» ч. 1)].
«Обов’язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта» (ч. 2 ст. 34).
«Медичні працівники зобов’язані сприяти охороні та зміцненню здоров’я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу» (п. «а» ст. 78).
б) Підзаконні нормативно-правові акти
Про Клятву лікаря: Указ Президента України від 15.06.1992 р. [п. 1 ч. 1].
«Усі знання, сили та вміння віддавати справі охорони і поліпшення здоров’я людини, лікуванню і запобіганню захворюванням, подавати медичну допомогу всім, хто її потребує».
Міжгалузева комплексна програма «Здоров’я нації» на 2002–2011 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. № 14 [розділ 31].
Про затвердження Індикаторів якості медичної допомоги: Наказ МОЗ України від 02.11.2011 р. № 743.
Про затвердження Положення про центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та положень про його підрозділи: Наказ МОЗ України від 29.07.2016 р. № 801.
Про затвердження нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров’я України щодо реалізації Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві»: Наказ МОЗ України від 05.10.2011 р. № 646.
Про затвердження Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження певних видів господарської діяльності в галузі охорони здоров’я, що ліцензуються: Наказ МОЗ України від 10.02.2011 р. № 80.
Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики: Наказ МОЗ України від 02.02.2011 р. № 49. (в ред. від 18.01.2013, підстава наказ МОЗ від 30.11.2012 № 981)
Концепція управління якістю медичної допомоги у галузі охорони здоров ’я в Україні на період до 2020 року: Наказ МОЗ України від 01.08.2011 р. № 454.
Серед завдань Концепції передбачено підвищення якості медичних послуг, захист інтересів пацієнта щодо отримання ним якісної медичної допомоги.
Про затвердження Плану заходів щодо реалізації Концепції управління якістю клінічних лабораторних досліджень на період до 2015 р.: Наказ МОЗ України від 17.10.2010 р. № 1003.
Про порядок контролю якості медичної допомоги: Наказ МОЗ України від 28.09.2012 № 752
Про затвердження Єдиного термінологічного словника (Глосарія) з питань управління якості медичної допомоги: Наказ МОЗ України від 20.07.2011 р. № 427.
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики: Наказ МОЗ України від 02.02.2011 р. № 49 (в ред. від 18.01.2013, підстава наказ МОЗ від 30.11.2012 № 981) [п. 4.1].
Про внесення змін до наказу МОЗ України від 01.11.2011 р. № 742 (Наказ МОЗ України від 01.11.2011 р. № 742 «Про затвердження примірних договорів про медичне обслуговування населення»): Наказ МОЗ України від 28.12.2011 р. № 992.
Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги на засадах доказової медицини: Наказ МОЗ України від 23.11.2011 р. № 816.
Про затвердження Галузевої програми стандартизації медичної допомоги на період до 2020 року: Наказ МОЗ України від 16.09.2011 р. № 597.
в) Кодекс медичної етики
Етичний кодекс лікаря України, прийнятий і підписаний на Всеукраїнському з’їзді лікарських організацій та Х З’їзді Всеукраїнського лікарського товариства від 27.09.2009 р. [п. 2.1, 2.3].
«Головна мета професійної діяльності лікаря (практика і вченого) – збереження та захист життя й здоров’я людини в пренатальному і постн атальному періоді, профілакти ка захворювань і відновленн я здоров’я, а також зменшення страждань при невиліковних хворобах, при народженні і настанні смерті» (п. 2.1).
«Лікар несе повну відповідальність за свої рішення і дії щодо життя та здоров’я пацієнтів» (п. 2.3).
ґ) Юридична практика
1. Приклад виконання обов’язку
Гр. К. на 39-му тижні вагітності поклали у лікарню. Наступного дня у
пацієнтки піднявся тиск, тому було вирішено провести операцію кесаревого розтину. Під час операції її стан різко погіршився, що було викликано, як з’ясувалось згодом, індивідуальним неприйняттям організмом пацієнтки стандартного препарату, що вводиться під час операції. Раніше алергічних реакцій на ліки у померлої не було. Незважаючи на кваліфіковану та добросовісну медичну допомогу, пацієнтка померла.
2. Приклад порушення обов’язку
Гр. Н., яка 25 грудня 2004 р. о 02 год поступила в пологове відділення І. ЦРЛ, протягом доби оглядали лікарі А. та В. Вони обрали тактику ведення пологів природним шляхом. Того ж дня о 22 год 25 хв. вагітна природним шляхом народила живу дитину чоловічої статі вагою 4 кг 300 г. Третій період пологів ускладнився виворотом матки та матковою кровотечею. Завідувач пологового відділення А., лікар вищої кваліфікаційної категорії, несумлінно поставився до виконання своїх професійних обов’язків, відмовивс я від проведенн я медичних маніпуляцій із вправляння матки, а дав вказівку на проведення такої маніпуляції лікарю В., яка не мала відповідних практичних навиків і атестаційної лікарської категорії. Внаслідок цього маніпуляція була виконана не в повному обсязі, хоча як дипломований спеціаліст гр. В. повинна була володіти методами зупинки маткової кровотечі та навиками з вправляння матки. Згідно з висновком комісійної судовомедичної експертизи, вправляння матки, а за його неефективності — оперативного лікування, зокрема її видалення, проведено не було, що цілком можливо в умовах пологового відділення І. ЦРЛ. Через несвоєчасність та некваліфікованість допомоги породілля померла.
3. Випадок з практики
Гр. М. перебуваючи на санаторно-курортному лікуванні, 19.11.2007 р. впала і, через нен алежни й ст ан пішохідни х доріжок (намерзання льоду) на території санаторію, отримала ушкодження – закритий перелом лівої променевої кістки в типовому місці. Для надання медичної допомоги її було скеровано у травматологічне відділення ЦРЛ. Медичну допомогу пацієнтці надавав лікар травматолог, який встановив діагноз – «перелом лівої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням». Згідно з довідкою від 19.11.2007 р., їй були проведені такі медичні втручання: рентгенографія, репозиція, гіпсова іммобілізація, рентген-контроль, а також було зазначено, що ознак алкогольного сп’яніння не встановлено. 23.11.2007 р. гр. М. звернулась до міської поліклініки м. Д. зі скаргою на біль в кисті, набряк. Лікуючий лікар – лікар-травматолог діагноз, вист авлени й у ЦРЛ, підтве рдив а також зазначив у первинній медичній документації, що призначене гр. М. у ЦРЛ лікування не відповідає клінічним протоколам надання медичної допомоги з даної патології. Внаслідок неналежного надання медичної допомоги в ЦРЛ у пацієнтки загострились хронічні захворювання, виникла ятрогенна патологія – порушення функцій лівої кисті. Гр. М. звернулась до суду з позовом про відшкодування моральної (50 тис. грн) і матеріальної (7759, 45 грн) шкоди, справа розглядається у суді І інстанції.
д) Практичні поради
- Цей обов’язок медичного працівника кореспондує з правом пацієнта на якісну медичну допомогу.
- Медичну допомогу медичні працівники зобов’язані надавати відповідно до стандартів якості, аби не порушувати прав пацієнтів. Це має важливе практичне значення для правників при з’ясуванні кола професійних порушень, яких у тому чи іншому випадку припустилися медики.
2.1.Якість медичної допомоги в адміністративному праві визначається через управлінські процеси системи охорони здоров’я.
Стандартами надання медичної допомоги є:
1) організаційно-кадровий (стан і структура приміщень, рівень комунікацій, техніко-інструментальне обладнання медичного закладу, професійний рівень його персоналу, який є достатнім і необхідним для надання медичної допомоги належної якості);
2) якісно-кількісний, безпосередньо визначає рівень медичної допомоги, пов’язаний з визначенням її якості, що слугує способом ви явленн я й усуненн я не якісн ого медичного обслуговування (обсяги медичної допомоги, діагностичні, лікувально-технологічні, медико-соціальні стандарти).
2.2. Якість медичної допомоги в цивільному праві викристалізовується через договірні правовідносини й зобов’язання, пов’язані із заподіянням шкоди в процесі надання цього виду допомоги.
2.3. Якість медичної допомоги в кримінальному праві розкривається через кримінальну відповідальність за вчинення професійних злочинів, склади яких передбачені Кримінальним кодексом України, у т.ч. за ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139), за неналежне виконання професійних обов’язків медичним працівником (ст. 140).
2.4. Якість медичної допомоги в трудовому праві визначається через трудові відносини між адміністрацією закладу охорони здоров’я і медичним працівником. Надання медичної допомоги належної якості входить до кола обов’язків медичного закладу як роботодавця, його адміністрація делегує цей обов’язок своїм працівникам за допомогою трудових і колективних договорів, правил внутрішнього трудового розпорядку. Адміністрація закладу охорони здоров’я приймає на роботу медичних працівників, які мають дипломи про освіту та сертифікати спеціаліста, що засвідчують їх знання сучасних лікувально-діагностичних технологій й здатність надавати медичну допомогу належної якості. Недотримання при наданні медичної допомоги стандартів якості є підставою до притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
2.5. Якість медичного обслуговування – це обслуговування, при якому ресурси організовуються таким чином, щоб з максимальною ефективністю і безпечністю задовольняти медико-санітарні потреби тих, хто найбільше потребує допомоги, проводити профілактику і лікування без непотрібних витрат і відповідно до вимог найвищого рівня (Єдиний термінологічний словник (Глосарій) з питань управління якості медичної допомоги, 2011). - Див. також практичні поради в підрозділі 6.1.8.
