7.1.6. Право на обов’язкове страхування медичних працівників за рахунок власника закладу охорони здоров’я у разі заподіяння шкоди їх життю і здоров’ю при виконанні професійних обов’язків у випадках, передбачених законодавством
а) Конституція і закони України
«Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати
працездатності. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення» (ст. 46).
«Особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, або у фізичної особи, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню» (ст. 253).
Одним з видів загальнообов’язкового державного соціального страхування є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (п. 4 ст. 4).
У ст. 35 цього Закону визначено коло осіб, які підлягають обов’язковому страхуванню від нещасного випадку:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших підставах, передбачених законодавством про працю;
2) учні та студенти навчальних закладів, кл інічні ординатори , асп іранти , докторанти , залу чен і до будь -яких роб іт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах ;
3) особи , які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.
Цей Закон враховує ще й такий нещасний (страховий) випадок, як заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв’язку з чим дитина народилася інвалідом. Така дитина, відповідно до медичного висновку, вважається застрахованою, та до 18 років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення 23 років, їй надається допомога Фонду соціального страхування від нещасних випадків ( п. 2 ст. 35).
«Медичні і фармацевтичні працівники мають право на обов’язкове страхування за рахунок власника закладу охорони здоров’я у разі заподіяння шкоди їх життю і здоров’ю у зв’язку з виконанням професійних обов’язків у випадках, передбачених законодавством (п. «е» ст. 77), та право на соціальну допомогу з боку держави у разі захворювання, каліцтва або в інших випадках втрати працездатності, що настала у зв’язку з виконанням професійних обов’язків (п. «є» ст. 77)».
«Захворювання на туберкульоз будь-якої локалізації медичних та інших працівників, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, визнається професійним, і заподіяна їх здоров’ю шкода компенсується у встановленому законом порядку. Працівники, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, проводять діагностичні дослідження на туберкульоз і надають лікувальнодіагностичну допомогу хворим, підлягають обов’язковому державному соціальному страхуванню на випадок професійного захворювання за рахунок власника або уповноваженого ним органу закладу охорони здоров’я».
«Захворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов’язані з виконанням професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, роботи з живими збудниками та в осередках інфекційних хвороб, дезінфекційні заходи тощо), належать до професійних захворювань. Зазначені працівники державних і комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ підлягають обов’язковому державному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу в порядку та на умовах, установлених Кабінетом Міністрів України».
«Життя і здоров’я працівників державної санітарно-епідеміологічної служби підлягають обов’язковому державному страхуванню на випадок каліцтва або професійного захворювання, одержаних при виконанні службових обов’язків.».
ВІЛ-інфекція, якою заразилася особа внаслідок виконання професійних обов’язків, належить до професійних захворювань.
«Працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, на випадок заподіяння шкоди їх здоров’ю або смерті, пов’язаних з виконанням ними службових обов’язків, підлягають державному обов’язковому страхуванню».
б) Підзаконні нормативно-правові акти
Перелік професійних захворювань медичних працівників:
«Причинний зв’язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом – зв’язок, який можна встановити між перебігом професійних захворювань (отруєнь) або наслідками трудового каліцтва з урахуванням форми, стадії, тяжкості функціональних порушень, розвитку ускладнень за життя, патоморфологічними та гістологічними змінами в органах та системах організму, що виявлені під час розтину, та настанням смерті» (ч. 2 р.1).
«Постконтактна профілактика (ПКП) являє собою короткостроковий курс антиретров ірусних препарат ів для зниженн я імов ірност і розвитку ВІЛ-інфекції після контакту з біологічними рідинами, сполученого з ризиком інфікування ВІЛ (що відбулося на робочому місці, при статевих зносинах або при уколі голкою). Для медичних працівників ПКП повинна бути включена в комплексний універсальний перелік заходів щодо попередження інфікування медичних працівників на робочому місці».
г) Інше регулювання
«Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров’я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку.
Вирішуючи спори про відшкодування шкоди з підстави втрати працездатності у зв’язку з професійним захворюванням, суди повинні мати на увазі, що перелік таких захворювань затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662. Як виняток страховим випадком може бути визнано захворювання, не внесене до зазначеного переліку, якщо на момент прийняття рішення медична наука має нові відомості, які дають підстави вважати це захворювання професійним. Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах із підприємством, під час роботи на якому він захворів» (п. 14).
ґ) Юридична практика
У лікарнях м. К. 2008 р. було проведено перевірки страхування медичних працівників, які зайнятті наданням медичної допомоги ВІЛ-інфікованим, проведенням лабораторних і наукових досліджень з проблем ВІЛ-інфекції. Усі вони були застраховані закладами охорони здоров’я на випадок заподіяння шкоди їх життю і здоров’ю.
Головний лікар М. психіатричного закладу зобов’язав медичних працівників цього закладу здійснити страхування за власний кошт погрожуючи звільненням з роботи у разі невиконання його наказу. На підставі численних скарг медичних працівників головного лікаря було притягнуто до відповідальності, а всі працівники були застраховані за рахунок закладу охорони здоров’я.
До одного із регіональних центрів профілактики СНІД звернувся працівник лікувального закладу, який стверджував, що його ушкоджена ділянка шкіри мала контакт із кров’ю пацієнта. Всупереч Наказу МОЗ України «Про удосконалення лікування хворих на ВІЛ-інфекцію та СНІД» від 12.12.2003 р. № 580 йому було відмовлено у проведенні негайної постконтактної профілактики. Втручання юриста громадської організації, який подав письмову заяву до керівника центру профілактики СНІД про необхідність негайного проведення постконтактної профілактики, запобігло порушенню права медичного працівника, який отримав постконтактну профілактику відповідно до встановлено порядку, а відтак, вдалось уникнути його професійного захворювання. Правник у зверненні вказав, що, відповідно до зазначеного Наказу, всі медичні працівники, які працюють в закладах, де існує ризик ВІЛ-інфікування на робочому місці, повинні мати можливість одержати негайну постконтактну профілактику. Для цього в усіх областях створюється запас АРВ-препаратів, у регіональних центрах профілактики СНІД надаються консультації щодо порядку проведення постконтактної профілактики. Показанням до проведення профілактики є ушкодження шкіри гострим предметом (укол або поріз гострим інструментом), забрудненим кров’ю, біологічною рідиною з домішками крові або іншим потенційно інфікованим ВІЛ матеріалом; потрапляння вказаного матеріалу на слизові оболонки чи ушкоджені ділянки шкіри медичного працівника.
д) Практичні поради