7.1.6. Право на обов’язкове страхування медичних працівників за рахунок власника закладу охорони здоров’я у разі заподіяння шкоди їх життю і здоров’ю при виконанні професійних обов’язків у випадках, передбачених законодавством
а) Конституція і закони України
Конституція України від 28.06.1996 р. [статті 46 (ч. 1, 2), 49 (ч. 1)].
«Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати
працездатності. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення» (ст. 46).
Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. [статті 253–255].
«Особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, або у фізичної особи, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню» (ст. 253).
Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування: Закон Ук раїни від 14.01.1998 р. [статті 1, 4].
Одним з видів загальнообов’язкового державного соціального страхування є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (п. 4 ст. 4).
Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування: Закон України від 08.07.2010 р.
Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування: Закон України від 23.09.1999 р. [стаття 35].
У ст. 35 цього Закону визначено коло осіб, які підлягають обов’язковому страхуванню від нещасного випадку:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших підставах, передбачених законодавством про працю;
2) учні та студенти навчальних закладів, кл інічні ординатори , асп іранти , докторанти , залу чен і до будь -яких роб іт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах ;
3) особи , які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.
Цей Закон враховує ще й такий нещасний (страховий) випадок, як заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв’язку з чим дитина народилася інвалідом. Така дитина, відповідно до медичного висновку, вважається застрахованою, та до 18 років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення 23 років, їй надається допомога Фонду соціального страхування від нещасних випадків ( п. 2 ст. 35).
Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19.11.1992 р. [стаття 77 (п. «е», «є»)].
«Медичні і фармацевтичні працівники мають право на обов’язкове страхування за рахунок власника закладу охорони здоров’я у разі заподіяння шкоди їх життю і здоров’ю у зв’язку з виконанням професійних обов’язків у випадках, передбачених законодавством (п. «е» ст. 77), та право на соціальну допомогу з боку держави у разі захворювання, каліцтва або в інших випадках втрати працездатності, що настала у зв’язку з виконанням професійних обов’язків (п. «є» ст. 77)».
Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз: Закон України від 05.07.2001 р. [стаття 23].
«Захворювання на туберкульоз будь-якої локалізації медичних та інших працівників, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, визнається професійним, і заподіяна їх здоров’ю шкода компенсується у встановленому законом порядку. Працівники, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, проводять діагностичні дослідження на туберкульоз і надають лікувальнодіагностичну допомогу хворим, підлягають обов’язковому державному соціальному страхуванню на випадок професійного захворювання за рахунок власника або уповноваженого ним органу закладу охорони здоров’я».
Про захист населення від інфекційних хвороб: Закон України від 06.04.2000 р. [стаття 39].
«Захворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов’язані з виконанням професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, роботи з живими збудниками та в осередках інфекційних хвороб, дезінфекційні заходи тощо), належать до професійних захворювань. Зазначені працівники державних і комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ підлягають обов’язковому державному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу в порядку та на умовах, установлених Кабінетом Міністрів України».
Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24.02.1994 р. [стаття 38].
«Життя і здоров’я працівників державної санітарно-епідеміологічної служби підлягають обов’язковому державному страхуванню на випадок каліцтва або професійного захворювання, одержаних при виконанні службових обов’язків.».
Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ: Закон України від 12.12.1991 р. (у ред. від 23.12.2010 р.) [стаття 17].
ВІЛ-інфекція, якою заразилася особа внаслідок виконання професійних обов’язків, належить до професійних захворювань.
Про психіатричну допомогу: Закон України від 22.02.2000 р. [стаття 28].
«Працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, на випадок заподіяння шкоди їх здоров’ю або смерті, пов’язаних з виконанням ними службових обов’язків, підлягають державному обов’язковому страхуванню».
б) Підзаконні нормативно-правові акти
Про затвердження переліку професійних захворювань: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.11.2000 р. № 1662.
Перелік професійних захворювань медичних працівників:
- Вегетативно-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок (ангіоневроз) — робота з медичною апаратурою, що генерує ультразвук.
- Інфекційні захворювання та паразитози, зокрема, туберкульоз, вірусні гепатити, СНІД, сифіліс, лептоспіроз – робота в медичних закладах (інфекційних, протитуберкульозних, донорських пунктах тощо).
- Мікози – робота в медичних закладах (інфекційних, протитуберкульозних, донорських пунктах).
- Дисбактеріоз, вісцеральний кандидоз – застосування у медичній та фармакологічній практиці антибіотиків, грибів-продуцентів, білкововітамінних концентратів тощо.
- Алергічні захворювання: кон’юнктивіт, ринофаринголарингіт, риносинусит, астматичний бронхіт, бронхіальна астма – робота, пов’язана з впливом алергенів у хіміко-фармацевтичній промисловості, медичних та аптечних закладах.
- Неврози, пов’язані з тривалим безпосереднім обслуговуванням психічно хворих, – робота медичного персоналу у психіатричних закладах.
Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах: Постанова Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 р. № 461.
Про затвердження Порядку та умов обов’язкового страхування медичних працівників та інших осіб на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов’язків, а також на випадок настання у зв’язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції, і переліку категорій медичних працівників та інших осіб, які підлягають обов’язковому страхуванню на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов’язків, а також на випадок настання у зв’язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених
розвитком ВІЛ-інфекції: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.10.1998 р. № 1642.
Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві: Постанова Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р. № 1232.
Про затвердження Порядку призначення перерахування та проведення страхових виплат: Постанова Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні від 27.04.2007 р. № 24 [п. 2.3].
Інструкція про встановлення причинного зв’язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом: Наказ МОЗ України від 15.11.2005 р. № 606.
«Причинний зв’язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом – зв’язок, який можна встановити між перебігом професійних захворювань (отруєнь) або наслідками трудового каліцтва з урахуванням форми, стадії, тяжкості функціональних порушень, розвитку ускладнень за життя, патоморфологічними та гістологічними змінами в органах та системах організму, що виявлені під час розтину, та настанням смерті» (ч. 2 р.1).
Про затвердження Клінічних протоколів: Наказ МОЗ України від 13.04.2007 р. № 182.
«Постконтактна профілактика (ПКП) являє собою короткостроковий курс антиретров ірусних препарат ів для зниженн я імов ірност і розвитку ВІЛ-інфекції після контакту з біологічними рідинами, сполученого з ризиком інфікування ВІЛ (що відбулося на робочому місці, при статевих зносинах або при уколі голкою). Для медичних працівників ПКП повинна бути включена в комплексний універсальний перелік заходів щодо попередження інфікування медичних працівників на робочому місці».
Концепція управління якістю медичної допомоги у галузі охорони здоров’я в Україні на період до 2020 року: Наказ МОЗ України від 01.08.2011 р. № 454.
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики: Наказ МОЗ України від 02.02.2011 р. № 49 [п. 4.1].
г) Інше регулювання
Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6.
«Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров’я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку.
Вирішуючи спори про відшкодування шкоди з підстави втрати працездатності у зв’язку з професійним захворюванням, суди повинні мати на увазі, що перелік таких захворювань затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662. Як виняток страховим випадком може бути визнано захворювання, не внесене до зазначеного переліку, якщо на момент прийняття рішення медична наука має нові відомості, які дають підстави вважати це захворювання професійним. Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах із підприємством, під час роботи на якому він захворів» (п. 14).
ґ) Юридична практика
1. Приклад дотримання прав
У лікарнях м. К. 2008 р. було проведено перевірки страхування медичних працівників, які зайнятті наданням медичної допомоги ВІЛ-інфікованим, проведенням лабораторних і наукових досліджень з проблем ВІЛ-інфекції. Усі вони були застраховані закладами охорони здоров’я на випадок заподіяння шкоди їх життю і здоров’ю.
2. Приклад порушення прав
Головний лікар М. психіатричного закладу зобов’язав медичних працівників цього закладу здійснити страхування за власний кошт погрожуючи звільненням з роботи у разі невиконання його наказу. На підставі численних скарг медичних працівників головного лікаря було притягнуто до відповідальності, а всі працівники були застраховані за рахунок закладу охорони здоров’я.
3. Випадок з практики
До одного із регіональних центрів профілактики СНІД звернувся працівник лікувального закладу, який стверджував, що його ушкоджена ділянка шкіри мала контакт із кров’ю пацієнта. Всупереч Наказу МОЗ України «Про удосконалення лікування хворих на ВІЛ-інфекцію та СНІД» від 12.12.2003 р. № 580 йому було відмовлено у проведенні негайної постконтактної профілактики. Втручання юриста громадської організації, який подав письмову заяву до керівника центру профілактики СНІД про необхідність негайного проведення постконтактної профілактики, запобігло порушенню права медичного працівника, який отримав постконтактну профілактику відповідно до встановлено порядку, а відтак, вдалось уникнути його професійного захворювання. Правник у зверненні вказав, що, відповідно до зазначеного Наказу, всі медичні працівники, які працюють в закладах, де існує ризик ВІЛ-інфікування на робочому місці, повинні мати можливість одержати негайну постконтактну профілактику. Для цього в усіх областях створюється запас АРВ-препаратів, у регіональних центрах профілактики СНІД надаються консультації щодо порядку проведення постконтактної профілактики. Показанням до проведення профілактики є ушкодження шкіри гострим предметом (укол або поріз гострим інструментом), забрудненим кров’ю, біологічною рідиною з домішками крові або іншим потенційно інфікованим ВІЛ матеріалом; потрапляння вказаного матеріалу на слизові оболонки чи ушкоджені ділянки шкіри медичного працівника.
д) Практичні поради
- Особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) в лікувальних закладах усіх форм власності, не несуть жодних витрат на страхування від нещасного випадку.
- Медичні працівники, які є суб’єктами підприємницької діяльності можуть застрахуватися добровільно від нещасного випадку (ст. 11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»).
- Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» встановлено розм ір єдиного внеску для платник ів відповідно до класів професійного ризику виробництва, з урахуванням видів їх економічної діяльності.
Постановою Каб інету Міністр ів Укра їни від 13.09.2000 року «Про затвердження Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» затверджено Класифікацію галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва з-поміж яких діяльність лікувальних закладів широкого профілю та спеціалізованих; медична практика; стоматологічна практика; діяльність санаторно-курортних організацій; охорона материнства і дитинства і т.д. віднесено до сьомого класу.
Розм ір єдиного внеску відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» для сьомого класу становить 36,83% визначеної бази нарахування. Дл я бюджетних установ єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,3% визначеної бази нарахування. - Спори щодо визначення класу професійного ризику виробництва, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються у судовому порядку. За власним бажанням заінтересована особа може звернутися з питань вирішення спору до спеціальної комісії при виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків. До складу цієї комісії на громадських і паритетних засадах входять представники держави, застрахованих осіб і страхувальників (ст. 55 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
- Оплата перших п’яти днів непрацездатності внаслідок виробничого травматизму чи професійного захворювання здійснюється за кошти підприємства.
- Принцип діяльності медичних працівників – «із усіма пацієнтами необхідно поводитись так, начебто вони заражені інфекціями, що передаються з кров’ю» (розділ «Постконтактна профілактика» Наказу МОЗ України «Про удосконалення лікування хворих на ВІЛ-інфекцію та СНІД» від 12.12.2003 р.).
- К омісією з розслідування нещасного випадку може бути встановлено, що ушкодження здоров’я мало місце не лише з вини роботодавця, а й унаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, тоді розмір одноразової допомоги як страхової виплати за рішенням цієї комісії зменшується, але не більше ніж на 50 %. Залежно від встановлених обставин розмір одноразової допомоги може бути зменшено із зазначених підстав судом.
- При поданні заяви про відшкодування шкоди після закінчення трьох років із дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку присудження виплат провадиться з дня звернення з такими вимогами.
