6.1.16. Право на захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних зі станом здоров’я
а) Кожна людина має право на недискримінацію і рівність, зокрема й пацієнт як суб’єкт медичних правовідносин
б) Конституція і закони України
«Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними» (ст. 21).
«Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22).
«Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками» (ст. 24).
У п. «и» ст. 6 передбачено право кожного громадянина на правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних із станом здоров’я.
«Обмеження прав громадян, пов’язані із станом їх здоров’я:
«Обмеження, пов’язані з виконанням окремих видів діяльності:
Особа може бути визнана тимчасово (на строк до п’яти років) або постійно непридатною внаслідок психічного розладу до виконання
окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для неї або оточуючих. З метою встановлення придатності особи до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) з особливими вимогами до стану її психічного здоров’я вона підлягає обов’язковому попередньому (перед початком діяльності) та періодичним (у процесі діяльності) психіатричним оглядам» (ст. 9).
«Якщо бактеріоносіями є особи, робота яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, такі особи за їх згодою тимчасово переводяться на роботу, не пов’язану з ризиком поширення інфекційних хвороб. Якщо зазначених осіб перевести на іншу роботу неможливо, вони відсторонюються від роботи в порядку, встановленому законом. На період відсторонення від роботи цим особам виплачується допомога у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності».
Звільнення з роботи, відмова у прийнятті на роботу, відмова у прийомі до освітніх, медичних закладів, до закладів соціальної опіки і піклування та соціальних служб, а також відмова у наданні медичної допомоги та соц іальних послуг , обмеженн я інших прав людей , які живуть з ВІЛ, на підставі їх ВІЛ-позитивного статусу, а також обмеження прав їхніх рідних і близьких на цій підставі заборон яється.
Про протидію захворюванню на туберкульоз: Закон України від 05.07.2001 р. (в ред. від 19.04.2012 р.) [ст. 9, 14]
в) Підзаконні нормативно-правові акти
г) Кодекс медичної етики
«Лікар повинен надавати медичну допомогу за спеціальністю хворим незалежно від віку, статі, раси, національності, віросповідання, соціального стану, політичних поглядів, місця проживання, громадянства та інших немедичних ознак, включаючи матеріальне положення».
д) Юридична практика
Гр. Н., ВІЛ-інфікованого, було госпіталізовано з підозрою на гострий гепатит в інфекційне відділення міської інфекційної лікарні. Лікуючий лікар, оформляючи медичну документацію, дізналась про позитивний ВІЛстатус пацієнта, але ця інформація жодним чином не вплинула на якість та обсяг надання медичної допомоги чи ставлення до хворого. У процесі проведених діагностичних обстежень у гр. Н. було встановлено діагноз «Гепатит С, гострий перебіг, жовтянична форма».
Гр. А. було доправлено до приймального відділення лікарні швидкої допомоги з місця дорожньо-транспортної пригоди з подвійним переломом нижньої кінцівки.
Йому було відмовлено в госпіталізації через те, що під час оформлення історії хвороби та збору анамнезу пацієнт визнав, що у минулому мав туберкульозне захворювання. Умовою госпіталізації хворого було пред’явлення довідки з протитуберкульозного диспансеру про відсутність хвороби. Після пред’явлення такої довідки пацієнта змусили їхати за новою, але вже в заміський протитуберкульозний диспансер, що свідчило про небажання надавати цьому пацієнтові медичну допомогу загалом.
З посади водія редакції районної газети «Злагода» було звільнено Олексія В., що мав ВІЛ-позитивний статус. Звільнений звернувся до суду з позовною заявою про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди. Відповідачами у справі виступали районна газета «Злагода», районна державна адміністрація, районна рада та казначейство. Під час судового розгляду справи було встановлено, що головний редактор районної газети допустивс я грубого порушення конституційних прав і свобод ВІЛ-позитивного громадянина, принизив його гідність. Рішенням районного суду від 18 жовтня 2004 р. позов Олексія В. було задоволено, його поновлено на роботі, а відповідачів зобов’язали відшкодувати моральну шкоду в розмірі 4000 грн. Ця судова справа вважається однією з найгучніших в Україні та є позитивним прикладом ефективності механізму захисту від незаконних форм дискримінації.
е) Практичні поради
є) Перехресні посилання з відповідними міжнародними та регіональними правами
Будь ласка, перегляньте міжнародні та регіональні норми, які стосуються Права на захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних зі станом здоров’я в контексті таких можливостей: