6.1.14. Право на компенсацію
а) Європейська хартія прав пацієнтів
«Кожен має право на отримання протягом розумного короткого строку достатньої компенсації у випадку спричинення йому/їй фізичної (або моральної та психологічної) шкоди діями медичного закладу».
б) Конституція і закони України
«Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування» (ст. 22).
«Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом» (ст. 23).
«Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини» (ст. 1167).
«Відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи:
- Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
- Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю» (ст. 1168).
«Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо» (ч. 1 ст. 1195).
Шкода,завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв’язку з втратою здоров’я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів» (ч. 3 ст. 1195).
«Споживач має право… на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону» (п. 5 ч. 1 ст. 4).
У ст. 6 зазна чаєтьс я, що «кожний громадянин України має право на охорону здоров’я, що передбачає… відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди (п. «і»); … оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров’я» (п. «ї»).
«Звернення до суду з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров’ю та(або ) майну внаслідок порушення законодавства про захист населення від інфекційних хвороб».
«Особи , зараженн я яких ВІЛ- інфекц ією сталос я внасл ідок переливан ня крові (її компонентів), біологічних рідин, пересадки клітин, тканин та органів людини, виконання медичних маніпуляцій або виконання службових обов’язків, мають право на відшкодування в судовому порядку завданої їх здоров’ю шкоди».
«... Право на відшкодування заподіяної їм шкоди або шкоди їх майну внаслідок незаконного поміщення до психіатричного закладу чи психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання чи внаслідок незабезпе чення безпечних умов надання психіатричної допомоги або розголошення конфіденційних відомостей про стан психічного здоров’я і надання психіатричної допомоги».
в) Підзаконні нормативно-правові акти
«Завдання Концепції... забезпе чення відшкодування у випадку медичної шкоди».
ґ) Інше регулювання
«Моральна шкода – це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або
бездіяльністю інших осіб.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.
Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне – за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого – спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд наводить в рішенні відповідні мотиви. Розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача (громадянина).
При заподіянні особі моральної шкоди обов’язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона».
«…У справах за позовами про захист прав споживачів, порушених
внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу)… суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг). …
Шкода, заподіяна життю, здоров’ю або майну споживача: товарами (роботами, послугами), які містять конструктивні, виробничі, рецептурні чи інші недоліки; або у зв’язку з використанням виконавцем речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань, інших засобів, необхідних для виконання даних робіт чи надання послуг, незалежно від знання ним їх властивостей; або внаслідок реалізації товарів (робіт, послуг) без додержання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки життя, здоров’я споживачів та їх майна; або у зв’язку з придбанням споживачем товарів (робіт, послуг) через ненадання йому необхідної, доступної та достовірної інформації, яка б забезпечила можливість компетентного вибору, – підлягає відшкодуванню у повному обсязі, якщо нормою законодавства не передбачено більш високої міри відповідальності, а за наявності такої норми – у встановленому нею обсязі. Право вимагати відшкодування зазначеної шкоди належить кожному потерпілому споживачеві, незалежно від того, чи перебував він у договірних відносинах з виготівником (виконавцем), і зберігається протягом встановленого строку служби (терміну придатності), а якщо його не встановлено, — протягом десяти років з часу виготовлення товару (прийняття роботи, послуги). Якщо на порушення Закону виготівник (виконавець, продавець) не попередив споживача про наявність строку служби (придатності) товару або його частини (результатів роботи), про обов’язкові умови користування ним та можливі наслідки їх невиконання, а також про необхідні дії після закінчення цього строку, шкода підлягає відшкодуванню і в тому випадку, коли вона була заподіяна після закінчення зазначеного строку».
«При розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі… відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв’язку з виконанням трудових (службових) обов’язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації» (п. 5).
«Особа, яка відповідає за шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, не буде суперечити закону пред’явлення за вибором потерпілого вимог про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої і особи, яка за неї відповідає, однакові» (п. 8).
«За вимогами інших осіб, що ґрунтуються на неналежному виконанні працівником своїх трудових обов’язків (відшкодування шкоди їх майну, здоров’ю …) відповідає підприємство, перед яким винний працівник несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами трудового законодавства».
д) Юридична практика
Гр. Ц. помер у кардіологічному відділенні закладу охорони здоров’я через неналежне надання медичної допомоги. Його донька звернулась зі скаргою на дії медичних працівників до органу внутрішніх справ, який у процесі дослідчої перевірки не встановив підстав для порушення кримінальної справи за фактом смерті гр. Ц. Донька померлого звернулась до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою відшкодувати матеріальну і моральну шкоду, що завдана смертю батька, з відповідача у справі – лікарні. Суд позов задовольнив частково.
Гр. Д., 1996 р. н., (за рішенням органу опіки й піклування йому була надана повна цивільна дієздатність, у зв’язку з роботою за трудовим контрактом) госпіталізували у заклад охорони здоров’я після дорожньо-транспортної пригоди. Після проведеного втручання, консолідації відкритого перелому гомілкової кістки і тривалого післяопераційного періоду з’ясувалося, що у пацієнта почалася ятрогенна патологія – остеомієліт. Батько подав позов до суду з вимогою відшкодувати моральну і матеріальну шкоду, заподіяну йому та його синові неправомірними діями медиків.
У грудні 2006 р. гр. М. звернувся до суду із позовом про відшкодування з інформаційно-консультативного центру «Т.» матеріальної шкоди в сумі 1300 грн та моральної – в сумі 50 000 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що в травні 2006 р. він звернувся за медичною допомогою до відповідача, оскільки у нього з’явились ознаки хвороби сечостатевої системи. У філії відповідача 12.03.2006 р. позивач пройшов обстеження, йому був поставлений діагноз «Хронічний цистопіеліт» і була призначена програма оздоровлення у три етапи за допомогою препаратів фірми «Т.». Курс лікування завершився у вересні 2006 р. Оскільки за результатами цього лікування самопочуття і стан здоров’я гр. М. не покращились, він звернувся до Х. урологічного центру, де його обстежили та поставили діагноз «Рак передм іхурово ї залози». Позивач вважав, що через неправильне діагностування, яке було здійсненовідповідачем, він не зміг своєчасно виявити захворювання та отримати належну медичну допомогу. Ухвалою суду від 14.11.2007 р. було задоволено клопотання позивача про залучення до участі у справі як відповідачів працівників центру «Т.» гр. Р. та гр. К. Ухвалою суду від 21.11.2007 р. було задоволено заяву позивача про забезпечення позовів і накладено арешт на майно центру, гр. Р. та гр. К. на суму 52 000 грн у кожного, де б воно не знаходилось. Відповідачі оскаржили ухвалу. Суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на те, що вид забезпечення позову, обраний судом, не співмірний з сумою позовних вимог. Суд ухвалив рішення задовольнити позов частково, а саме: відшкодувати матеріальну шкоду в повному обсязі, тобто 1300 грн, а моральну – в сумі 30 тис грн, солідарно з відповідачів.
е) Практичні поради