4.1 Вступ
Міжнародні та регіональні механізми моніторингу відіграють важливу роль у реалізації прав людини. Ці механізми створені для сприяння дотриманню державами ратифікованих ними міжнародних і регіональних договорів з прав людини. Якщо договори є юридично обов'язковими нормами міжнародного права, то їх тлумачення органами моніторингу не має обов'язкової сили для держав, хоча деякі договірні органи уповноважені видавати юридично зобов'язуючі норми. Крім того, прийняті договірними органами тлумачення міжнародних договорів мають вплив навіть на національному рівні[1].
В цілому механізми моніторингу прав людини існують у формі:
- або міжнародного судового органу, який виносить рішення, обов'язкові для держав, які ратифікували відповідний договір;
- або органу, що розглядає доповіді держав про виконання ними відповідних договорів з прав людини, а в деяких випадках приймає індивідуальні або групові скарги на порушення гарантованих договором прав людини.
Цей розділ покликаний служити коротким довідником, що допомагає орієнтуватися у міжнародній та регіональній (європейській) системах і містить основну інформацію про механізми моніторингу прав людини, включаючи контактну інформацію відповідних органів.
[1] Див. Mini Numa Comty. v. Sec'y of Health & Ors., Juzgado del Distrito de Guerrero [JD] [District Court of Guerrero], JAIA. 1157/2007-II (Mex.); див. також Christof Heyns and Frans Viljoen, The Impact of the United Nations Human Rights Treaties on the Domestic Level [Вплив договорів ООН про права людини на внутрішньодержавному рівні] (The Hague: Kluwer Law International, 2002) (розглядає, крім іншого, приклади виконання двадцятьма країнами рішень низки основних міжнародних комітетів з прав людини).
