Право на справедливу оплату праці


ПРИКЛАДИ МОЖЛИВИХ ПОРУШЕНЬ

Деяким медичним працівникам платять лише 40% середньої заробітної плати в країні, а зарплата допоміжного персоналу нижча від установленого в країні мінімального рівня оплати праці.

Медсестра, яка працює понаднормово, отримує звичайну заробітну плату.

НОРМИ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЇХ ТЛУМАЧЕННЯ

Стаття 4 ЄСХ («Право на справедливу винагороду»):

З метою забезпечення ефективного здійснення права на справедливу винагороду Сторони зобов’язуються:

  1. визнати право працівників на таку винагороду, яка забезпечує їм і їхнім сім’ям достатній  життєвий рівень;
  2. визнати право працівників на підвищену ставку винагороди за роботу в надурочний час з урахуванням винятків, передбачених для окремих випадків;
  3. визнати право працюючих чоловіків і жінок на рівну винагороду за працю рівної цінності;
  4. визнати право всіх працівників на розумний строк попередження про звільнення з роботи;
  5. дозволити відрахування із заробітної плати тільки на умовах і в розмірах, передбачених національними законами або правилами чи встановлених колективними договорами або арбітражними рішеннями. Здійснення цих прав досягається шляхом вільного укладання колективних договорів, запровадження встановленого законодавством механізму визначення заробітної плати або вжиття інших заходів, що відповідають національним умовам.

129 РЄ. Висновки. (XIV-2). Заява про тлумачення ст. 4 (ч. 1). Розрахунки, які засто- совуються комітетом, базуються на чистих сумах (після вирахування податків та відрахувань до фондів соціального страхування). Соціальні платежі (наприклад, допомога з соціального страхування або пільги) враховуються тільки в тому разі, коли вони безпосередньо пов’язані з заробітною платою.

130 РЄ. Висновки I. Заява про тлумачення ст. 4 (ч. 2).

131 РЄ. Висновки: Бельгія. (XIV-2).

132 РЄ. Висновки: Ірландія. (IX-2).

133 РЄ. Висновки: Ірландія. (X-2).

134 РЄ. Висновки: Польща. (XV-2).

135 Рішення у справі «Французька конфедерація управління ФКУ-ГКР проти Франції» від 16 листопада 2001 р. (9/2000).

136 РЄ. Висновки: Республіка Словаччина. (XV-2, додаток).

137 РЄ. Висновки I. Заява про тлумачення ст. 4 (ч. 3).

138 РЄ. Висновки: Португалія. (XVI-2).

139 РЄ. Висновки I. Заява про тлумачення ст. 4 (ч. 3).

140 РЄ. Висновки. (XIII-5). Заява про тлумачення ст. 1 Додаткового протоколу.

141 РЄ. Висновки: Мальта. (XVI-2).