Право на життя

ПРИКЛАДИ МОЖЛИВИХ ПОРУШЕНЬ

Боячись арешту, ніхто не викликає службу порятунку 911 людині, яка постраждала від передозування наркотиків, і, як наслідок, вона помирає від передозування.

Споживачі наркотиків помирають у закритих лікарняних палатах.

Держава встановлює невиправдані законодавчі обмеження на доступність екстреної профілактики чи терапії ВІЛ-інфекції.

Рівень смертності в закритому стаціонарі особливо високий у зимові місяці через поганий стан будівлі, яка не відповідає вимогам санітарних умов, недостатнє опалення й недобросовісний догляд за хворими.

За схильною до суїциду пацієнткою психіатричного стаціонару не ведеться адекватний нагляд, і вона вчиняє самогубство.

НОРМИ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЇХ ТЛУМАЧЕННЯ

Стаття 2 (ч. 1) ЄКЗПЛОС:

Право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання.

• Враховуючи цілком зрозумілі проблеми, пов’язані з розподілом обмежених ресурсів, які виділяються на медичне обслуговування, а також небажання ЄСПЛ піддавати держави санкціям за наслідки їхньої економічної політики, рішення Суду про порушення ст. 2 за фактом відмови в медичній допомозі ймовірні тільки у виняткових випадках⁴⁰:
  
  «Не можна виключати, що дії та бездіяльність влади в галузі політики охорони здоров’я можуть, за певних обставин, бути пов’язані з відповідальністю у частині позитивних зобов’язань ст. 2. Однак, якщо держава ухвалила відповідні положення для забезпечення високих професійних стандартів діяльності медичних працівників і захисту життя пацієнтів, не можна вважати, що помилкового судження медичного працівника або недостатньої скоординованості роботи медичного персоналу в лікуванні конкретного пацієнта достатньо для виникнення в держави відповідальності з точки зору позитивного зобов’язання ст. 2 Конвенції зберігати життя»⁴¹.
  
  
• ЄСПЛ постановив, що про порушення ст. 2 може йти мова, коли «доведено, що влада… наразила на ризик людське життя, відмовивши в медичній допомозі, яку вона зобов’язувалася надавати населенню загалом»⁴² . Інакше кажучи, в разі взятих на себе зобов’язань під час їхнього виконання не повинно бути жодної дискримінації.
  
  
• ЄСПЛ постановив, що право на життя може накладати обов’язок захищати осіб, яких утримують під вартою, в тому числі від можливості заподіяння тілесних пошкоджень самим собі⁴³.  ЄСПЛ розглядає питання про те, чи було (або повинно було бути) відомо владі, що ця особа «має реальну та безпосередню можливість скоїти самогубство, і якщо так, то чи вжито владою усіх заходів, яких на розумних підставах можна було б від неї очікувати з метою запобігти такій можливості»⁴⁴.
  
  
• Щодо випадків смерті внаслідок медичного втручання держави, відповідно до ст. 2, повинні передбачити нормативні положення, які зобов’язують державні та приватні заклади охорони здоров’я:
  1) вживати заходів щодо захисту життя пацієнтів і
  2) в разі гіпотетичної провини медичних працівників забезпечити встановлення причини смерті «ефективною незалежною судовою системою», щоб винних можна було притягнути до відповідальності.
  В разі недбалості медичних працівників може бути достатнім звернення до цивільно-правових механізмів захисту, якщо така процедура  здатна встановити відповідальність та забезпечити адекватне відшкодування шкоди, наприклад, у формі відшкодування⁴⁵.
  
  
• На сьогодні немає жодного рішення щодо суті евтаназії, окрім правової позиції ЄСПЛ про те, що право на життя не передбачає також права на смерть⁴⁶.
  
  
• ЄСПЛ залишив відкритим питання про можливість застосування ст. 2 в ситуації, коли видворення смертельно хворої людини до країни її походження може суттєво скоротити термін її життя або бути рівноцінним нелюдському поводженню через відсутність відповідних умов лікування⁴⁷.

_{41 ЄСПЛ. Рішення у справі «Пауел проти Сполученого Королівства» (45305/99). Скарга батьків на порушення ст. 2 (ч. 1), яке, ймовірно, відбулося внаслідок фальсифікації записів у медичній карті їхнього сина й відсутність адекватного розслідування інциденту владою, була визнана неприйнятною.}

_{42 ЄСПЛ. Рішення у справі «Кіпр проти Туреччини» (35 EHRR 731).}

_{43 ЄСПЛ. Рішення у справі «Кінан проти Сполученого Королівства» (33 EHRR 913).}

_{44 Там само.}

_{45 ЄСПЛ. Рішення у справі «Кальвеллі і Чільо проти Італії» (32967/96). У межах висловленої окремої думки пропонувалося розглядати справу в межах кримінального судочинства. У цій справі заявники, прийнявши присуджену в межах цивільного процесу компенсацію за смерть свого немовляти, тим самим зробили недоступним для себе найефективніший спосіб встановлення ступеня вини лікаря, який був до цього причетний.}

_{46 ЄСПЛ. Рішення у справі «Претті проти Сполученого Королівства» (35 EHRR 1).}

_{47 ЄСПЛ. Рішення у справі «Д. проти Сполученого Королівства» (24 EHRR 423). Питання, якіналежать до розгляду судом у межах ст. 2, не відрізнялися від питань, які розглядалися у межах ст. 3.}