Право на участь у публічній політиці

ПРИКЛАДИ МОЖЛИВИХ ПОРУШЕНЬ

Представникам корінного населення відмовляють у праві конструктивної участі в ухваленні рішень про розробку адекватних систем охорони здоров’я, які відповідають їхнім потребам.

Організації ЛГБТ навмисно не допускають до участі в розробці заходів у боротьбі з ВІЛ/СНІДом.

Представників громадянського суспільства не допускають на державну нараду з підготовки заявок на отримання коштів Глобального фонду по боротьбі зі СНІДом, туберкульозом і малярією.

Держава домовляється про широкомасштабні клінічні випробовування, не проконсультувавшись та не вимагаючи від дослідників проконсультуватися зі спільнотами, інтересів яких ці дослідження будуть торкатись.

НОРМИ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЇХ ТЛУМАЧЕННЯ

Стаття 5.3 Фундаментальних принципів Люблянської хартії з реформування охорони здоров’я:

Реформи у сфері охорони здоров’я повинні бути спрямовані на задоволення потреб громадян, з урахуванням їхніх очікувань стосовно здоров’я та медичної допомоги. Вони повинні забезпечити вирішальний вплив населення на те, як надаватимуться медичні послуги. Громадяни також повинні частково нести відповідальність за своє здоров’я.

Частина III Європейської хартії прав пацієнтів

(«Право на громадянську активність»):
громадяни мають «право брати участь у визначенні, здійсненні та оцінці публічної політики щодо захисту прав у сфері охорони здоров’я».

Рекомендація № R (2000) 5 Комітету міністрів РЄ державам учасницям про розвиток форм участі громадян і пацієнтів у процесі ухвалення рішень, які впливають на медичне обслуговування⁸²:

Рекомендує урядам держав:

• вжити заходів для того, щоб принцип участі громадян торкався всіх аспектів системи охорони здоров’я на національному, регіональному й місцевому рівнях та дотримувався всіма організаціями системи охорони здоров’я, включаючи медичних спеціалістів, страхові компанії та органи влади;
  
  
• вжити заходів, спрямованих на відображення у національному законодавстві провідних принципів, які містяться у додатку до цієї рекомендації;
  
  
• створити структури й розробити відповідну політику задля підтримки участі громадян і захисту прав пацієнтів, навіть якщо такі структури й така політика поки відсутні;
  
  
• ухвалити політику формування сприятливого середовища для розвитку – в контексті членської бази, орієнтації і завдань – громадських організацій, «користувачів» охорони здоров’я, якщо такі організації поки відсутні;
  
  
• підтримати якомога ширше поширення цієї рекомендації, пояснювального меморандуму, приділяючи увагу всім особам та організаціям, які прагнуть брати участь в ухваленні рішень у галузі охорони здоров’я.

Провідні принципи, згадані в цій рекомендації, стосуються залучення громадян загалом і пацієнтів зокрема до процесу ухвалення рішень як демократичного процесу, інформації, політики підтримки активної участі й відповідних механізмів.

Рекомендація № R (2006)18 Комітету міністрів РЄ державам- учасницям про медичне обслуговування в мультикультурному суспільстві⁸³:

5.1. Варто розробити й втілити програми навчання пацієнтів задля підвищення рівня участі в ухваленні рішень про лікування та задля поліпшення результатів лікування у мультикультурних суспільствах.

5.2. Необхідно розробити й втілити культурно прийнятні програми зміцнення здоров’я населення й профілактики захворювань, оскільки такі програми необхідні для підвищення медичної грамотності етнічних меншин у контексті звернення за медичною допомогою.

5.3. Спільноти етнічних меншин варто заохочувати до активної участі в плануванні медичних послуг (оцінка потреб етнічних меншин в охороні здоров’я, розробка програм), їх втілення та оцінки

_{83 Рекомендація № R (2006) 18 Комітету міністрів. РЄ. https://wcd.coe.int/ViewDoc.}