Право на інформацію

ПРИКЛАДИ МОЖЛИВИХ ПОРУШЕНЬ

Держава забороняє публікувати інформацію про вживання наркотиків чи про зменшення шкоди, посилаючись на те, що такі публікації начебто заохочують протизаконну діяльність.

Від молоді навмисно приховують інформацію про використання презервативів.

Ромським жінкам недоступна інформація про сексуальне і репродуктивне здоров’я.

НОРМИ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЇХ ТЛУМАЧЕННЯ

Стаття 8 (ч. 1) ЄКЗПЛОС:

Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

• ЄСПЛ постановив, що існує позитивне зобов’язання держави надавати інформацію про те, що право на повагу до сімейного і приватного життя, яке гарантує ст. 8, перебуває під загрозою через забруднення довкілля³⁵, на підставі чого можна дійти висновку, що скарга про порушення права на отримання інформації в галузі охорони здоров’я має більше шансів на успіх, якщо її буде сформулювано й подано не як порушення ст. 10, а як порушення ст. 8.

Стаття 10 (ч. 1) ЄКЗПЛОС:

Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

• ЄСПЛ ухвалив вузьке тлумачення ст. 10 ЄКЗПЛОС як таке, що забороняє владі обмежувати особу в отриманні інформації, яку інші мають намір передати, але яке не покладає на державу позитивне зобов’язання збирати й поширювати інформацію за власною ініціативою³⁶

Стаття 3 Європейської хартії прав пацієнтів:

Кожен має право на отримання будь-якої інформації про свій стан здоров’я, про медичні послуги і способи отримання цих послуг, а також про все, що доступно завдяки науково-технічному прогресові.

Рекомендація № R (2000) 5 Комітету міністрів РЄ державам-учасницям про розвиток форм участі громадян і пацієнтів у процесі ухвалення рішень, що впливають на медичне обслуговування:

II. Інформування

6. Інформація про медичне обслуговування та про механізми ухвалення рішень повинна широко розповсюджуватися для забезпечення можливості демократичної участі громадян. Інформація повинна бути доступною, своєчасною, простою для розуміння та актуальною.

7. Держави повинні вдосконалити й посилити систему поширення інформації, а інформаційні стратегії повинні бути адаптовані, зважаючи на особливості тих груп населення, на які вони спрямовані.

8. Для підвищення обізнаності населення про права пацієнтів необхідно регулярно проводити інформаційні кампанії та використовувати інші методи, такі як інформування через телефони довіри. Для пацієнтів, які бажають отримати додаткову інформацію (про свої права й механізми їхнього захисту), повинні бути створені адекватні системи скерування у відповідні служби.

Стаття 10 (ч. 2) Конвенції про права людини та біомедицину:

Кожна особа має право на ознайомлення із будь-якою зібраною про її здоров’я інформацією.

Стаття 2 (ч. 2, 6) Декларації про політику в галузі дотримання прав пацієнта в Європі:

Пацієнти мають право на вичерпну інформацію про стан свого здоров’я, включаючи медичні факти про свій стан, дані про можливий ризик і переваги пропонованих і альтернативних методів лікування, відомості про можливі
наслідки відмови від лікування, інформацію про діагноз, прогноз і план лікувальних заходів. [Водночас пацієнт] має право обирати особу, якій варто повідомляти інформацію про здоров’я пацієнта.

_{36 ЄСПЛ. Рішення у справі «Ґуера проти Італії» (26 EHRR 357).}