RSSВерсія для друку
Права людини у сфері охорони здоров’я: практичний посібник

Право на фізичну недоторканність


ПРИКЛАДИ МОЖЛИВИХ ПОРУШЕНЬ

Ромську жінку стерилізують без її згоди.

Лікар змушує вагітну жінку, яка вживає наркотики, зробити аборт.

Пацієнти закритого стаціонару регулярно отримують лікування без їхньої згоди, оскільки вважається, що вони не здатні ухвалювати рішення щодо свого лікування та обстеження.

Пацієнти психіатричного стаціонару отримують лікування у межах клінічних випробувань, але вони не інформовані про те, що беруть участь у дослідах.

Пацієнтам проводять ЕСТ (електросудомну терапію), називаючи її «лікування електросном».

Регулярно проводяться тести на ВІЛ без отримання інформованої згоди пацієнта.

НОРМИ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЇХ ТЛУМАЧЕННЯ

Стаття 5 Конвенції про права людини та біомедицину:

Будь-яке втручання у сферу здоров’я може здійснюватися тільки після добровільної та свідомої згоди на нього відповідної особи.

Стаття 18 Рекомендацій № R (2004)10 РЄ («Провідні принципи РЄ про захист прав та гідності осіб із психічними розладами»):

Особу можна піддати примусовому лікуванню психічного захворювання тільки в тому разі, якщо в цієї особи є психічний розлад, який «пов’язаний з суттєвим ризиком заподіяння серйозної шкоди її здоров’ю або іншим особам», немає менш агресивних способів надання необхідної допомоги та «враховано думку самої особи».

Статті 4 і 5 Європейської хартії прав пацієнтів:

Пацієнт має право відмовитися від лікування або проведення будь-якої процедури і змінити своє початкове рішення у процесі лікування, відмовившись продовжувати лікування,… [і] право на свободу вибору між різноманітними медичними процедурами й закладами (спеціалістами) на основі адекватної інформації.

Стаття 3 (ч. 1, 2) Декларації про політику в галузі дотримання прав пацієнта в Європі:

Інформована усвідомлена згода пацієнта є попередньою умовою будь-якого медичного втручання, [й] пацієнт має право відмовитися від медичного втручання або призупинити його проведення.

Стаття 3 Хартії основних прав ЄС:

1) кожна людина має право на фізичну недоторканність і недоторканність психіки.

2) у галузі медицини й біології необхідно насамперед забезпечити:

а) добровільну згоду зацікавленої особи відповідно до встановленого законом порядку;

b) заборону євгенічної практики, насамперед тієї, яку спрямовано на селекцію людини;

c) заборону використання тіла людини і її частин як джерела наживи;

d) заборону репродуктивного клонування людських істот.

Примітка:

ЄКЗПЛОС і право на фізичну недоторканність

Право на фізичну недоторканність не згадується як таке в ЄКЗПЛОС, однак, згідно з тлумаченнями положень Конвенції, воно було визнано частиною права на особисту недоторканність (ст. 5 ЄКЗПЛОС), права на свободу від катувань або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження (ст. 3 ЄКЗПЛОС), права на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 ЄКЗПЛОС) і права на охорону здоров’я (ст. 11 ЄСХ).

  • ЄСПЛ постановив у зв’язку зі ст. 8 ЄКЗПЛОС, що тіло людини належить до найінтимніших аспектів її приватного життя37. Суд визнав порушенням фізичної та психічної недоторканності випадок, коли сину проти волі матері було введено діаморфін, а в його медичній карті без відома матері було зроблено позначку DNR (не реанімувати)38.

  • Англійські суди розглядали питання про те, чи може примусове лікування дієздатного пацієнта вважатися порушенням ст. 8 і 3 ЄКЗПЛОС (навіть якщо запропоноване лікування відповідає законодавчим вимогам). До визначальних факторів належать відсутність наслідків пропонованого лікування для пацієнта, ймовірні побічні ефекти лікування та можливість застосування менш агресивних варіантів лікування39.

 


Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню

  • Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню постановив, що кожному дієздатному пацієнту необхідно надати можливість відмовитися від лікування або іншого медичного втручання.
    Будь-яке відхилення від цього фундаментального принципу повинно базуватися на положеннях закону й застосовуватися тільки в чітко й строго визначених виняткових обставинах.

37 ЄСПЛ. Рішення у справі «І. Ф. проти Туреччини» (24209/94).

38 ЄСПЛ. Рішення у справі «Гласс проти Сполученого Королівства» (61827/00).

39 Р. (за клопотанням П.С.) проти (1) відповідального лікаря (лікаря Г.) і (2) лікаря, призначеного для надання незалежного висновку (лікаря В.) (Високий суд Англії та Уельсу [ВСАУ] 2335 [Admin.])