2.4. Права осіб, що надають допомогу в сфері охорони здоров’я
Право на свободу висловлення думки та інформацію¹⁹⁵

ПРИКЛАДИ МОЖЛИВИХ ПОРУШЕНЬ

Працівника системи охорони здоров’я звільнено з керівної посади після того, як він оприлюднив інформацію про те, що одна з лікарень купує незареєстровані ліки.

Органи державної влади вживають заходів для приховування від працівників інформації про те, що в лікарні, в якій вони працюють, зафіксовано небезпечний рівень радіації.

НОРМИ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЇХ ТЛУМАЧЕННЯ

Стаття 19 (ч. 2) МПГПП:

Кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір.

• Право на свободу вираження поглядів, згідно зі ст. 19 МПГПП, включає в себе свободу поширення інформації, й будь-яке обмеження такої свободи, крім як на допустимих підставах, зазначених у ст. 19 (ч. 3), таких як охорона громадського порядку й здоров’я населення, може бути порушенням права¹⁹⁶.
  
  
• Відповідно, теоретично, медичні працівники, які бажають оприлюднити важливу інформацію, мають право на захист від незаконного переслідування, якщо така інформація не може обґрунтовано бути закритою.
  
  
• Незрозуміло, що саме мається на увазі в ст. 19 під допустимими обмеженнями, необхідними для охорони здоров’я населення, однак припускається, що можна обґрунтувати заборону на дезінформацію з приводу діяльності, яка є небезпечною для здоров’я¹⁹⁷.
  
  
• Задля захисту прав і репутації інших осіб свобода висловлення думки (в тому числі через засоби масової інформації) може бути обмежена на законних підставах, наприклад, у результаті застосування розумних цивільно-правових норм про дифамацію¹⁹⁸.

Стаття 5 (п. «d», «viii») КЛВФРД:

Відповідно до основних зобов’язань, викладених у статті 2 цієї конвенції, Держави-учасниці зобов’язуються заборонити і ліквідувати расову дискримінацію у всіх її формах і забезпечити рівноправність кожної людини перед законом, без розрізнення раси, кольору шкіри, національного або етнічного походження, особливо щодо здійснення таких прав: права на свободу переконань і на вільне вираження їх.

Декларація про право й обов’язок окремих осіб, груп та органів суспільства заохочувати та захищати загальновизнані права людини й основні свободи (Декларація ООН про правозахисників):

Стаття 6:
Кожна людина, індивідуально й спільно з іншими, має право:

a) знати, шукати, здобувати, отримувати й мати в своєму розпорядженні інформацію про всі права людини й основні свободи, включаючи доступ до інформації про те, як забезпечуються ці права й свободи у внутрішньому законодавстві, в судовій чи адміністративній системах;

b) як передбачено в міжнародних договорах про права людини й інших застосовуваних міжнародних договорах, вільно публікувати, передавати або поширювати серед інших думки, інформацію та знання про всі права людини й основні свободи;

c) вивчати, обговорювати, складати й мати думки щодо дотримання всіх прав людини й основних свобод як у законодавстві, так і на практиці, й привертати увагу громадськості до цих питань, використовуючи ці та інші відповідні засоби.

_{196 Лапцевич проти Білорусі (780/97).}

_{197 С. Джозеф, Дж. Шульц і М. Кестан. МПГПП, 525.}

_{198 Там само, с. 541}