2.3. Права пацієнта
Право на життя


ПРИКЛАДИ МОЖЛИВИХ ПОРУШЕНЬ

Лікарі відмовляються лікувати пацієнта, що постраждав від передозування наркотиками, на тій підставі, що вживання наркотиків протизаконне; відмова в допомозі призводить до смерті пацієнта.

Споживачі наркотиків помирають у закритих лікарняних палатах внаслідок незабезпечення протипожежної безпеки.

Держава покладає невиправдані законодавчі обмеження на доступність екстреної профілактики або терапії ВІЛ-інфекції.

Рівень смертності у закритому стаціонарі особливо високий у зимові місяці через поганий стан будівлі, що не відповідає вимогам санітарних умов, недостатнє опалення й недобросовісний догляд за хворими.

За схильною до суїциду пацієнткою психіатричного стаціонару не ведеться адекватний нагляд і вона вчиняє самогубство.

НОРМИ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЇХ ТЛУМАЧЕННЯ

Стаття 6 (ч. 1) МПГПП:

Право на життя є невід’ємним право кожної людини. Це право охороняється законом. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Стаття 10 КПІ:

Держави-учасниці знову підтверджують невід’ємне право кожної людини на життя й уживають усіх необхідних заходів для забезпечення його ефективного здійснення інвалідами нарівні з іншими.

44 КПЛ. Ланцова проти Російської Федерації. Заява № 763/1997 (CCPR/C/74/763/1997). Висновки ухвалено 26 березня 2002 р.

45 КПЛ. Загальний коментар Комітету з прав людини № 20 (A/47/40/ [SUPP]).

46 КПЛ. Прикінцеві зауваги Комітету з прав людини: Чилі, 1999 р. (CCPR/C/79/Add-104). Див. також: Комітет ЛВФДЖ. Загальний коментар Комітету ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок № 19: насильство щодо жінок (A/47/38 [SUPP]).