2.3. Права пацієнта
Право на свободу від катувань і жорстокого, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження
ПРИКЛАДИ МОЖЛИВИХ ПОРУШЕНЬ
НОРМИ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЇХ ТЛУМАЧЕННЯ
Нікого не може бути піддано катуванню чи жорстокому, нелюдському або принижуючому гідність поводженню чи покаранню. Зокрема, жодну особу не може бути без її вільної згоди піддано медичним чи науковим дослідам.
Усі особи, позбавлені волі, мають право на гуманне поводження і поважання гідності, властивої людській особі.
Кожна держава-сторона забезпечує будь-якій особі, яка стверджує, що їй було завдано катувань на території, що перебуває під юрисдикцією цієї держави, право на подання скарги компетентним властям цієї держави та на швидкий неупереджений розгляд такої скарги. Вживаються заходи для забезпечення захисту позивача і свідків від будь-яких форм поганого поводження чи залякування у зв’язку із скаргою чи будь-якими свідченнями.
Комітет проти катувань назвав переповненість, невідповідні умови проживання й довготривале утримання у психіатричних стаціонарах «рівносильним нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню»63.
Аналогічно Комітет також засудив надмірну переповненість в’язниць, де побутові й санітарно-гігієнічні умови такі, що разом з відсутністю медичної
допомоги64 ставлять під загрозу здоров’я та життя ув’язнених65 . Комітет також наголосив, що медичні працівники, які беруть участь у кату ванні, повинні бути притягнуті до відповідальності та бути покарані66 .
Примітка:
Спеціальні доповідачі з питань катування
Один за одним Спеціальні доповідачі ООН з питань катування виявляли численні порушення прав ув’язнених на охорону здоров’я та на доступ до медичної допомоги, прирівняних до порушення заборони на застосування катування та/або жорстокого, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження. Вони зазначали, що погані умови утримання й неадекватність медичного обслуговування нерідко більше характерні для місць попереднього ув’язнення, аніж для місць позбавлення волі після вироку суду67 .
До найбільш кричущих порушень належать такі: відсутність доступу до медичного працівника всіх новоприбулих ув’язнених, антисанітарні побутові умови68 , неможливість ізолювати від інших ув’язнених носіїв таких особливо заразних захворювань, як туберкульоз69 , неприйнятний порядок утримання у карантині70 й недостатнє забезпечення харчуванням, що в деяких випадках викликало загрозу смерті71 .
Ще однією проблемою, яку неодноразово порушували Спеціальні доповідачі ООН з питань катування, була проблема впливу системи кримінальних покарань на психічне здоров’я неповнолітніх, для яких додатковою загрозою є нелюдські умови утримання й насильство72.
Держави-учасниці забезпечують, щоб: a) жодна дитина не піддавалась катуванням та іншим жорстоким, нелюдським або принижуючим гідність видам поводження чи покарання.
Держави-учасниці вживають усіх необхідних заходів для сприяння фізичному та психологічному відновленню та соціальній інтеграції дитини, яка є жертвою будь-яких видів нехтування, експлуатації чи зловживань, катувань чи будь-яких жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження, покарання чи збройних конфліктів. Таке відновлення і реінтеграція мають здійснюватися в умовах, що забезпечують здоров’я, самоповагу і гідність дитини.
Стаття 2: Під час виконання своїх обов’язків службові особи для підтримання правопорядку поважають і захищають людську гідність і підтримують та захищають права людини щодо всіх осіб.
Стаття 5: Жодна службова особа для підтримання правопорядку не може здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-якої дії, що є катуванням або іншими жорстокими, нелюдськими або такими, що принижують гідність, видами поводження чи покарання, й жодна посадова особа для підтримання правопорядку не може посилатися на розпорядження вищих посадових осіб або на надзвичайні обставини… для виправдання катування або інших жорстоких, нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження чи покарання.
Принцип 1.
Усі особи, яких затримали чи ув’язнили в будь-якій формі, мають право на гуманне поводження й повагу до гідності, властивої людській особистості.
Принцип 6.
Жодна затримана чи така, що перебуває в ув’язненні, особа не повинна піддаватися катуванню чи жорстоким, нелюдським або таким, що принижують гідність, видам поводження чи покарання. Жодні обставини не можуть слугувати виправданням для катування чи інших жорстоких, нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження чи покарання.
Правила 22–26 про медичне обслуговування
Правило 22 (ч. 1) диктує усім пенітенціарним закладам мати в своєму розпорядженні щонайменше одного кваліфікованого медичного працівника, який має знання у галузі психіатрії. Загалом надання медичної допомоги повинно бути організовано в тісному зв’язку з цивільними органами охорони здоров’я і повинно охоплювати необхідні психіатричні служби. Правило 22 (ч. 2) передбачає в разі необхідності переводити хворих ув’язнених до спеціалізованих лікувальних закладів, а в’язничні лікарні облаштовувати необхідним обладнанням, ліками й кваліфікованим персоналом. Згідно з Прави- лом 22 (ч. 3), кожен ув’язнений повинен мати можливість звертатися за отриманням послуг кваліфікованого стоматолога.Правило 23 стосується забезпечення умов для допологової й післяпологової допомоги та організації дитячих ясел у жіночих закладах, а також створення умов для допомоги під час пологів не у в’язничній, а в звичайній лікарні, коли це можливо.
Правило 24 вимагає негайно проводити медичний огляд кожного ув’язненого під час його прибуття до закладу й надалі – за потреби для виявлення соматичних і психічних захворювань та ізоляції ув’язнених, які страждають інфекційними або заразними захворюваннями.
Відповідно до Правила 25, лікар повинен щоденно приймати й відвідувати усіх ув’язнених та доповідати керівнику в’язниці про всі випадки, коли, на його думку, утримання у в’язниці впливає на фізичне чи психічне здоров’я ув’язненого. Крім того, згідно з Правилом 26, лікар повинен регулярно інспектувати їжу, гігієнічні та санітарно-побутові умови, стан опалювальних та освітлювальних приладів, одяг і постільну білизну ув’язнених і доповідати про це керівнику. Водночас, керівник після розгляду звітів повинен негайно вживати необхідних заходів.
52 КПЛ. Загальний коментар Комітету з прав людини № 21. (A/47/40 [SUPP]).
53 КПЛ. Келлі проти Ямайки. Заява № 256/1987. (CCPR/C/41/D/253/1987). Висновки ухвалено 8 квітня 1991 р. Порушення ст. 10 (ч. 1) встановлено, коли в ув’язненого розпочалися проблеми зі здоров’ям унаслідок відсутності елементарної медичної допомоги, а також того, що його випускали з камери тільки на 30 хвилин на день. Див. також: КПЛ. Лінтон проти Ямайки. Заява № 255/1987. (CCPR/C/46/D/255/1987). Висновки ухвалено 22 жовтня 1992 р.: відмова в адекватному лікуванні травм, отриманих під час невдалої спроби втечі, було визнано порушенням ст. 7 і 10(1); КПЛ. Бейлі проти Ямайки. Заява № 334/1988. (CCPR/C/47/D/334/1988); КПЛ. Томас проти Ямайки. Заява № 321/1988. (CCPR/C/49/D/321/1988). Висновки ухвалено 19 жовтня 1993 р.; КПЛ. Міка Міа проти Екваторіальної Гвінеї. Заява № 414/1990. (CCPR/C/51/D/414/1990). Висновки ухвалено 8 липня 1994 р.; КПЛ. Колін Джонсон проти Ямайки. Заява № 653/1995 (CCPR/C/64/D/653/1995). Висновки ухвалено 20 жовтня 1998 р.; КПЛ. Каленга проти Замбії. Заява № 326/1988 (CCPR/C/48/D/32 /1988). Висновки ухвалено 27 липня 1993 р.
54 КПЛ. Вайт проти Ямайки. Заява № 732/1997. (CCPR/C/63/D/732/1997). Висновки ухвалено 27 липня 1998 р. Відмова в лікуванні нападів астми й травм, отриманих унаслідок побоїв. Див. також: КПЛ. Леслі проти Ямайки. Заява № 564/1993. (CCPR/C/63/D/564/1993). Висновки ухвалено 31 липня 1998 р. Відмова адекватного лікування травм, отриманих внаслідок побоїв та удару
ножем на тій підставі, що Леслі все одно очікує смертна кара; КПЛ. Генрі проти Ямайки. Заява № 610/1995. (CCPR/C/64/D/610/1995). Висновки ухвалено 20 жовтня 1995 р. Відсутність лікування, незважаючи на рекомендацію лікаря про проведення ув’язненому хірургічної операції; КПЛ. Пенант проти Ямайки. Заява № 647/1995. (CCPR/C/64/D/647/1995). Висновки ухвалено 20 жовтня 1998 р. КПЛ. Леві проти Ямайки. Заява № 719/1996. (CCPR/C/64/D/719/1996). Висновки ухвалено 3 листопада 1998 р.; КПЛ. Маршалл проти Ямайки. Заява № 730/1996. (CCPR/C/64/D/730/1996). Висновки ухвалено 3 листопада 1998 р.; КПЛ. Морган і Вільямс проти Ямайки. Заява № 720/1996. (CCPR/C/64/D/720/1996). Висновки ухвалено 3 листопада 1998 р.; КПЛ. Морісон проти Ямайки. Заява № 663/1995. (CCPR/C/64/D/663/1995). Висновки ухвалено 3 листопада 1998 р.; КПЛ. Браун проти Ямайки. Заява № 775/1997. (CCPR/C/65/D/775/1997). Висновки ухвалено 23 листопада 1999 р.; КПЛ. Бенет проти Ямайки. Заява № 590/1994. (CCPR/C/65/D/590/1994). Висновки ухвалено 25 березня 1999 р.; КПЛ. Сміт і Стюарт проти Ямайки. Заява № 668/1995. (CCPR/C/65/D/668/1995). Висновки ухвалено 8 квітня 1999 р.; КПЛ. м. Мулезі проти Демократичної Республіки Конго. Заява № 962/2001. Висновки ухвалено 6 липня 2004 р.; КПЛ. Саїдов проти Таджикистану. Заява № 964/2001. Висновки ухвалено 8 липня 2004 р.
55 КПЛ. Прикінцеві зауваги Комітету з прав людини: Боснія і Герцеговина, 2006 р. (CCPR/C/BIH/CO/1).
56 КПЛ. Вільямс проти Ямайки. Заява № 609/1995. (CCPR/C/61/D/609/1995). Висновки ухвалено 4 листопада 1997 р.
57 КПЛ. Люїс проти Ямайки. Заява № 527/1993. Висновки ухвалено 18 липня 1996 р. Прийом хворого лікарем-дерматологом відкладали протягом 2,5 року. Див. також: КПЛ. Пінто проти Трінідаду й Тобаго. Заява № 232/1987. (CCPR/А/45/40 [vol. II SUPP]). Висновки ухвалено 20 липня 1990 р. КПЛ підтвердив, що обов’язок поводитися з особами, які позбавлені волі, з повагою до гідності, властивій кожній людині, включає в себе надання адекватної медичної допомоги під час утримання під вартою, й, вочевидь, що такий обов’язок поширюється й на осіб, засуджених до смертної кари. Однак порушенням не було визнано твердження про жорстоке поводження й відмову в медичній допомозі, оскільки воно не було підтверджено доказами й було висунуто на пізній стадії розгляду скарги; КПЛ. Генрі й Дуглас проти Ямайки. Заява № 571/1994. (CCPR/ /51/40 [vol. II SUPP]), (CCPR/C/57/D/571/1994). Висновки ухвалено 25 липня 1996 р. Утримання ув’язненого Генрі в холодній камері після того, як у нього було діагностовано рак, визнано порушенням ст. 7 і 10 (ч. 1); КПЛ. Ліхонг проти Ямайки. Заява № 613/1995. (CCPR/А/54/40 [vol. II]), (CCPR/C/66/D/613/1995). Висновки ухвалено 13 липня 1999 р. Ув’язненому, що перебуває в камері смертників, дозволили тільки один огляд у лікаря, незважаючи на нескінченні побиття охоронцями та його прохання про надання медичної допомоги.
58 КПЛ. Ланцова проти Російської Федерації. Заява № 763/1997. Висновки ухвалено 26 березня 2002 р.
59 КПЛ. Сетеліч / Сендик проти Уругваю. Заява № R.14/63. (CCPR/A/37/40). Висновки ухвалено 28 жовтня 1981 р.
60 КПЛ. Хауел проти Ямайки. Заява № 798/1998. (CCPR/А/59/40 [vol. II]), (CCPR/ C/79/D/798/1998). Висновки ухвалено 21 жовтня 2003 р.
61 КПЛ. Желудков проти України. Заява № 726/1996. (CCPR/А/58/40 [vol. II]), (CCPR/C/76/D/726/1996). Висновки ухвалено 29 жовтня 2002 р. Див. окрему думку п. Кіроги про те, що Комітет дає неправомірно вузьке тлумачення ст. 10 (ч. 1) в аспекті доступу до медичної документації і що однієї лише відмови в наданні документації достатньо для визнання порушення незалежно від настання наслідків.
62 КПЛ. Саадат проти Трінідаду й Тобаго. Заява № 684/1996. (CCPR/А/57/40 [vol. II]), (CCPR/C/684/1996). Висновки ухвалено 2 квітня 2002 р.
63 ОВКПЛ. Прикінцеві зауваги: Росія. (CAT/C/RUS/CO/4).
64 ОВКПЛ. Прикінцеві зауваги: Непал. (CAT/C/NPL/CO/2). Див. також: Прикінцеві зауваги: Парагвай. (CAT/C/SR.418); Бразилія. (CAT/C/SR.471).
65 ОВКПЛ. Прикінцеві зауваги: Камерун. (CAT/C/CR/31/6).
66 ОВКПЛ. Прикінцеві зауваги: Аргентина. (A/48/44).
67 Новак М. Доповідь Спеціального доповідача з питань катування, місія в Йорданію (додаток), 2007 р. (UN doc. A/HRC/33/Add.3); Ван Бовен Т. Доповідь Спеціального доповідача з питань катування, місія в Узбекистан (додаток), 2003 р. (UN doc. E/CN.4/2003/68/Add.2).
68 Родлі Н.С. Доповідь Спеціального доповідача з питань катування, місія в Російську Федерацію (додаток), 1994 р. (UN doc. E/CN.4/1995/34/Add.1).
69 Родлі Н.С. Доповідь Спеціального доповідача з питань катування, місія в Азербайджан, 2000 р. (UN doc. E/CN.4/2001/66/Add.1).
70 Родлі Н.С. Доповідь Спеціального доповідача з питань катування, місія в Азербайджан, 2000 р. (UN doc. E/CN.4/2001/66/Add.1); Новак М. Доповідь Спеціального доповідача з питань катування, місія в Молдову, 2009 р. (UN doc. A/HRC/10/44/Add.3).
71 Родлі Н.С Доповідь Спеціального доповідача з питань катування, місія в Кенію (додаток), 2000 р. (UN doc. E/CN.4/2000/9/Add.4).
72 Новак М. Доповідь Спеціального доповідача з питань катування, місія в Нігерію, 2007 р. (UN doc. A/HRC/7/3/Add.4.0); Новак М. Доповідь Спеціального доповідача з питань катування, місія в Молдову, 2009 р. (UN doc. A/HRC/10/44/Add.3); Родлі Н.С. Доповідь Спеціального доповідача з питань катування, місія в Кенію (додаток), 2000 р. (UN doc. E/CN.4/2000/9/Add.4).
73 ОВКПЛ. http:// www2.ohchr.org/english/law/medicalethics.htm
74 Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями. ОВКПЛ.
www2.ohchr.org/english/law/treatmentprisoners.htm.
75 Стамбульський протокол. Організація «Лікарі за права людини» /
www.physiciansforhumanrights.org/library/istanbul-protocol.html.