2.3. Права пацієнта
Право на свободу від дискримінації та на рівність
ПРИКЛАДИ МОЖЛИВИХ ПОРУШЕНЬ
НОРМИ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЇХ ТЛУМАЧЕННЯ
Всі люди є рівні перед законом і мають право без будь-якої дискримінації на рівний захист закону. В цьому відношенні будь-яка дискримінація повинна бути заборонена законом, закон повинен гарантувати всім особам рівний та ефективний захист проти дискримінації за будь-якою ознакою, як-от: раса, колір шкіри, стать, мова, релігія, політичні чи інші переконання, національне чи соціальне походження, майновий стан, народження чи інші обставини.
Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються гарантувати, що права, проголошені в цьому Пакті, здійснюватимуться без будь-якої дискримінації щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншої обставини.
Відповідно до основних зобов’язань, викладених у ст. 2 цієї Конвенції, держави-учасниці зобов’язуються заборонити і ліквідувати расову дискримінацію у всіх її формах і забезпечити рівноправність кожної людини перед законом, без розрізнення раси, кольору шкіри, національного або етнічного походження, особливо щодо здійснення таких прав:…
е) прав в економічній, соціальній і культурній галузях, зокрема:...
iv) права на охорону здоров’я, медичну допомогу, соціальне забезпечення і соціальне обслуговування.
Держави-учасниці вживають усіх відповідних заходів для ліквідації дискримінації щодо жінок у сільських районах для того, щоб забезпечити на основі рівності чоловіків і жінок їх участь у розвитку сільських районів та в одержанні переваг від такого розвитку і, зокрема, забезпечують таким жінкам право: на доступ до відповідного медичного обслуговування, включаючи інформацію, консультації та обслуговування з питань планування розміру сім’ї.
Працівники-мігранти й члени їхніх сімей мають право на отримання будь-якої медичної допомоги, яка є конче необхідною для збереження їхнього життя чи запобігання непоправної шкоди їхньому здоров’ю, на основі рівності з громадянами відповідної держави. Їм не можна відмовляти в такій невідкладній медичній допомозі в силу якихось причин, у тому числі тих, які стосуються перебування чи зайнятості.
Мета цієї Конвенції полягає в заохоченні, захисті й забезпеченні повного й рівного здійснення всіма інвалідами всіх прав й основоположних свобод, а також у заохоченні поважання притаманного їм достоїнства.
Держави-учасниці визнають, що інваліди мають право на найбільш досяжний рівень здоров’я без дискримінації за ознакою інвалідності. Держави-учасниці вживають усіх належних заходів для забезпечення доступу інвалідів до послуг у сфері охорони здоров’я, які враховують гендерну специфіку, в тому числі до реабілітації за станом здоров’я.
Договірні держави надаватимуть біженцям, які законно проживають на їхній території, таке саме становище щодо урядової допомоги і підтримки, яким користуються їх громадяни.
Обов’язок держав забезпечити медичне обслуговування, яке відповідає всім вимогам, доступним фізично і економічно для кожного.
Кожна людина має право на відповідне медичне обслуговування без жодної дискримінації.
Пацієнтам повинні бути доступні медичні послуги, необхідні за їх умов. Сюди входить доступність безпечних, якісних і відповідних послуг, видів лікування, профілактики й медичної просвіти. Необхідно забезпечити всім пацієнтам доступність необхідних послуг, незалежно від їх стану і соціоекономічного статусу. Щоб пацієнт міг досягнути максимально доступної якості життя, медичне обслуговування повинно задовольняти емоційні вимоги пацієнта
і враховувати немедичні фактори – такі, як освіта, зайнятість і сімейні проблеми, що впливають на вибір пацієнтом медичних послуг і на організацію таких послуг.
Лікарі зобов’язані забезпечувати відповідну медичну допомогу незалежно від громадянського чи політичного статусу пацієнта, а держави не повинні відмовляти пацієнтам у праві на отримання адекватного лікування чи заважати лікарям виконувати свої обов’язки щодо забезпечення такого лікування;
і) Лікарів не можна змушувати до участі в якихось каральних або судових діях щодо біженців або ВПЛ чи застосовувати медично невиправдані заходи діагностики й лікування, такі як седативні засоби для полегшення депортації або переміщення особи;
й) Лікарям необхідно надати достатньо часу й ресурсів для оцінки фізичного й психологічного стану біженців, які звертаються з проханням про надання притулку.
Примітка:
право на свободу від дискримінації і рівний доступ до медичного обслуговування
Договірні органи ООН не раз засуджували держави за незабезпечення рівного доступу до медичного обслуговування (часто через нестачу ресурсів) для соціально відчужених і вразливих груп населення. До таких груп належать представники корінного населення, які живуть у злиднях80, біженці певної національності81, діти, люди похилого віку й особи з фізичними чи психічними вадами82, мешканці сільської місцевості в країнах, де медичні послуги й медперсонал зосереджені головно в містах83. Говорячи про одну країну КЕСКП з жалем відзначив, що 90% населення не має доступу до медичного обслуговування84. В іншому випадку піддав державу критиці за недостатнє медичне обслуговування пацієнтів з низькими доходами й закликав надавати субсидії на дуже дорогі препарати, необхідні хронічно хворим й психічно хворим пацієнтам85 .
Договірні органи наголошують на важливості недопущення дискримінації та упередження щодо осіб з певними захворюваннями, такими як ВІЛ/ СНІД, з причини наявного у них захворювання86.
Жінки та молодь, як і раніше, страждають від нерівності в аспекті доступності медичних послуг, що нерідко призводить до високого рівня смертності87 . Обидві групи, особливо жінки, які проживають у сільській місцевості88 , а також особливо вразливі категорії дітей (наприклад, дівчата, діти корінних народів і діти, що живуть у злиднях) часто стикаються з дискримінацією за декількома ознаками одночасно, і для вирішення цієї проблеми потрібні особливі цілеспрямовані заходи й достатні бюджетні кошти89 .
77 КЕСКП. Загальний коментар Комітету з економічних, соціальних і культурних прав № 14: Право на найвищий досяжний рівень здоров’я (E/C.12/2004/4).
78 КЕСКП. Загальний коментар Комітету з економічних, соціальних і культурних прав № 16: Рівноправність чоловіків і жінок у використанні всіх економічних, соціальних і культурних прав (ст. 3 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права). (E/C.12/2005/4).
79 Резолюція про медичну допомогу біженцям. Всесвітня медична асоціація (ВМА).1998 р.
www1.umn.edu/humanrts/instree/refugeeresolution.htm
80 КЛРД. Прикінцеві зауваги Комітету з ліквідації расової дискримінації: Болівія, 1996 р. (CERD/C/304/Add.10). Див. також: КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Мексика, 1999 р. (E/C.12/1/Add.14). Державі пред’явлено вимогу вжити більш ефективних заходів щодо забезпечення доступу до основних послуг у сфері охорони здоров’я для всіх дітей і щодо боротьби з недоїданням, особливо у дітей корінних народів, які проживають у сільських та віддалених районах.
81 КЛРД. Прикінцеві зауваги Комітету з ліквідації всіх форм расової дискримінації: Японія, 2001 р. (A/56/18 [SUPP]). Для біженців з Індокитаю застосовуються інші стандарти лікування, аніж для представників інших національностей.
82 КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Фінляндія, 2000 р. (E/C.12/1/Add.52). Відмова деяких муніципалітетів виділяти достатньо коштів на організацію медичного обслуговування, що призвело до нерівності на однакові послуги, які надаються, залежно від місця проживання пацієнта.
83 КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Малі, 1994 р. (E/1995/22). Див. також: КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Гватемала, 1996 р. (E/1997/22); Парагвай, 1996 р. (E/1997/22). Зазначається, що медиків і парамедиків у країні дуже мало; Монголія, 2000 р. (E/2001/22). Відзначається погіршення стану здоров’я населення протягом тривалого часу й необхідність підвищити доступність медичного обслуговування у сільській місцевості, а також для малозабезпеченого населення.
84 КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Непал, 2001 р. (E/2002/22). Комітет зазначає, що згідно з чинним національним планом охорони здоров’я населення на 1997-2017 рр., роль держави у розвитку національної системи охорони здоров’я відповідно до програм структурних реформ зводиться до мінімуму. Далі відзначається дефіцит служб охорони психічного здоров’я і відсутність програм психічного здоров’я на місцевому рівні.
85 КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Китай, 2005 р. (E/C.12/1/Add.107). Див. також: КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Російська Федерація, 2003 р. (E/C.12/1/Add.94). Комітет критикує Росію з приводу того, що стаціонари і поліклініки в бідних регіонах часто не мають запасу необхідних лікарських препаратів.
86 Комітет ЛВФДЖ. Доповідь Комітету з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок, 2001 р. (A/56/38 [SUPP]). Див. також: КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Російська Федерація, 2003 р. (E/2004/22).
87 КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Перу, 1997 р. (E/1998/22). Див. також: КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Україна, 2001 р. (E/2002/22). Відзначається погіршення стану здоров’я найбільш уразливих груп, особливо жінок і дітей, і зниження якості медичних послуг. Комітет закликає державу гарантувати дотримання своїх зобов’язань з організації первинного рівня охорони здоров’я завдяки виділенню достатніх ресурсів, а також забезпечити доступність медичної допомоги для всіх, зокрема для найбільш уразливих груп.
88 Комітет ЛВФДЖ. Доповідь Комітету з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок: Буркіна-Фасо, 2000 р. (A/55/38).
89 Комітет ПД. Конвенція про права дитини. Прикінцеві зауваги Комітету з прав дитини: Болівія, 1993 р. (CRC/C/16).