2.3. Права пацієнта
Право на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я


ПРИКЛАДИ МОЖЛИВИХ ПОРУШЕНЬ

Держава не вживає планомірних кроків для забезпечення доступності антиретровірусних препаратів для людей, які живуть з ВІЛ, і для профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини.

Довкола деяких бідних кварталів немає ні лікарів, ані медичних закладів.

Держава систематично не проводить навчання медичного персоналу методам паліативного догляду.

Дитина в соціальному інтернаті через погане харчування не може піднятися з ліжка.

У психіатричному стаціонарі дорослих і дітей розміщають в одній палаті.

Жінкам, які мають психічні розлади, відмовляють у послугах щодо захисту репродуктивного здоров’я.

НОРМИ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЇХ ТЛУМАЧЕННЯ

Стаття 12 МПЕСКП:

  1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я.

  2. Заходи, яких повинні вжити держави-учасниці цього Пакту для повного здійснення цього права, включають ті, які є необхідними для:
    c) запобігання і лікування епідемічних, ендемічних, професійних та інших хвороб і боротьби з ними;
    d) створення умов, які б забезпечували всім медичну допомогу і медичний догляд у разі хвороби.

Стаття 3 (ч. 3) КПД: 

Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров’я та з точки зору чисельності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Стаття 24 КПД:

  1. Держави-учасниці визнають право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я та засобами лікування хвороб і відновлення здоров’я. Держави-учасниці намагаються забезпечити, щоб жодна дитина не була позбавлена свого права на доступ до подібних послуг системи охорони здоров’я.

  2. Держави-учасниці домагаються повного здійснення цього права, зокрема, вживають заходів щодо
    a) зниження рівня смертності немовлят і дитячої смертності;
    b) забезпечення надання необхідної медичної допомоги та охорони здоров’я всіх дітей з приділенням першочергової уваги розвитку первинної медико-санітарної допомоги…
    d) надання матерям належних послуг з охорони здоров’я у допологовий і післяпологовий періоди.

Стаття 25 КПІ:

Держави-учасниці визнають, що інваліди мають право на найбільш досяжний рівень здоров’я без дискримінації за ознакою інвалідності. Держави-учасниці вживають усіх належних заходів для забезпечення доступу інвалідів до послуг у сфері охорони здоров’я, які враховують гендерну специфіку, у тому числі до реабілітації за станом здоров’я. Зокрема, держави-учасниці:

а) забезпечують інвалідам той самий набір, якість і рівень безплатних або недорогих послуг і програм з охорони здоров’я, що й іншим особам, зокрема у сфері сексуального та репродуктивного здоров’я та за державними програмами охорони здоров’я, що пропонуються населенню;

b) надають ті послуги у сфері охорони здоров’я, які необхідні інвалідам безпосередньо з причини їхньої інвалідності, зокрема послуги з ранньої діагностики, а в підхожих випадках – корекції та послуги, покликані звести до мінімуму та запобігти подальшому виникненню інвалідності, зокрема серед дітей і людей похилого віку;

c) організують ці послуги у сфері охорони здоров’я якомога ближче до місць безпосереднього проживання цих людей, зокрема в сільських районах;

d) вимагають, щоб спеціалісти з охорони здоров’я надавали інвалідам послуги такої самої якості, що й іншим особам, зокрема на підставі вільної та поінформованої згоди через, серед іншого, підвищення обізнаності стосовно прав людини, достоїнства, самостійності й потреб інвалідів за рахунок навчання та прийняття етичних стандартів для державної та приватної охорони здоров’я;

e) забороняють дискримінацію стосовно інвалідів під час надання медичного страхування та страхування життя, якщо останнє дозволене національним правом, і передбачають, що воно надається на справедливих і розумних засадах;

f) не допускають дискримінаційної відмови в охороні здоров’я чи послугах у цій галузі чи отриманні їжі або рідин з причини інвалідності.

47 Деякі зобов’язання, як, наприклад, недопущення дискримінації, підлягають негайному та беззастережному здійсненню.

48 КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Уругвай, 1997 р. (E/C.12/1/Add.18). Тривога з приводу того, що надто низькі зарплати медичних сестер призвели до недостатнього співвідношення медичних сестер і лікарів (менше ніж 1:5), внаслідок чого знижуються якість і доступність медичної допомоги населенню. Див. також: КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Конго, 2000 р. (E/C.12/1/Add.45). Серйозна стурбованість з приводу зниження стандартів у галузі охорони здоров’я, частково через фінансову кризу, яка призвела до серйозного дефіциту коштів, що виділяються на охорону здоров’я; КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Монголія, 2000 р. (E/C.12/1/Add.47). Погіршення стану здоров’я населення з 1990 р. в контексті скорочення державних видатків на охорону здоров’я з 5,8% ВВП у 1991 р. до 3,6% в 1998 р.

49 КЕСКП. Прикінцеві зауваги Комітету з економічних, соціальних і культурних прав: Росія, 2003 р. (E/C.12/1/ADD.94).

50 Комітет ПД. Прикінцеві зауваги Комітету з прав дитини: Еквадор, 2005 р. (CRC/C/15/Add.262).

51 При цьому Комітет повторив рекомендацію КЕСКП від червня 2004 р. (E/C.12/1/Add.100), яка закликала Еквадор «провести оцінку впливу стандартів міжнародної торгівлі на право людей на охорону здоров’я і широко використовувати винятки та зауваги, які допускає Угода СОТ про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС), щоб забезпечити доступність ліків ґенериків і загалом забезпечити загальне дотримання права на охорону здоров’я в Еквадорі».