2.3. Права пацієнта
Право на фізичну недоторканність

ПРИКЛАДИ МОЖЛИВИХ ПОРУШЕНЬ

Ромську жінку стерилізують без її згоди.

Лікар змушує вагітну, яка вживає наркотики, зробити аборт.

Пацієнти закритого стаціонару регулярно отримують лікування без їхньої згоди, оскільки припускається, що вони не здатні ухвалювати рішення з питань свого лікування й обстеження.

Пацієнти психіатричного стаціонару отримують лікування у межах клінічних випробувань, але не інформовані про те, що беруть участь у дослідженні.

Пацієнтам проводять електросудомну терапію (ЕСТ), називаючи її «лікуванням електросном».

НОРМИ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЇХ ТЛУМАЧЕННЯ

Примітка:

право на фізичну недоторканність

Особливо важливим є надання відповідної та своєчасної інформації щодо сексуального та репродуктивного здоров’я. Органи контролю ООН за виконанням договорів закликають держави підвищувати доступність такої інформації у зв’язку зі зростанням кількості підліткових абортів і випадків захворювань, що передаються статевим шляхом38, включаючи ВІЛ/СНІД39, і розширити цільову аудиторію за рахунок неповнолітніх40 і населення територій із високим рівнем вживання алкоголю й тютюну41.

Стаття 12 (ч. 1) КПД:

Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлю- вати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Стаття 39 КПД:

Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для сприяння фізичному та психологічному відновленню та соціальній інтеграції дитини, яка є жертвою будь-яких видів нехтування, експлуатації чи зловживань, катувань чи будь-яких
жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження, покарання чи збройних конфліктів. Таке відновлення і реінтеграція мають здійснюватися в умовах, що забезпечують здоров’я, самоповагу і гідність дитини.

Стаття 17 КПІ:

Кожний інвалід має право на повагу до його фізичної та психічної цілісності нарівні з іншими.

Стаття 12 (ч. 1) МПЕСКП:

Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я.

Загальний коментар до МПЕСКП № 14, § 8:
[Право на здоров’я включає в себе] право не піддаватися лікуванню й медичним дослідам без вільної згоди.

Міжнародні керівні принципи етики для біомедичних досліджень на людині⁴²

Стаття 5 Хартії про право на охорону здоров’я:

Згода пацієнта вимагається до початку будь-якого лікування, крім випадків екстреної допомоги, чітко відповідно до закону.

Принципи 2–6 Лісабонської декларації про права пацієнта:

2. Право на свободу вибору

a) Пацієнт має право вільно обирати й змінювати лікаря чи лікувальний заклад, незалежно від того, належать вони до приватного чи до державного сектору.

b) Пацієнт має право на будь-якому етапі звернутися за консультацією до іншого лікаря.

3. Право на самовизначення

a) Пацієнт має право на самовизначення й на ухвалення незалежних рішень щодо свого здоров’я. Лікар зобов’язаний повідомити пацієнта про наслідки його рішення.

b) Розумово повноцінний неповнолітній пацієнт має право погоджуватися на будь-яку діагностичну процедуру або лікування, а також відмовлятися від них. Пацієнт має право на отримання інформації, необхідної для ухвалення ним рішень. Пацієнт повинен мати чітке уявлення про мету й результати будь-якого обстеження чи лікування, а також про наслідки своєї відмови.

c) Пацієнт має право відмовитися від участі в будь-якому обстеженні чи в апробуванні методик.

4. Пацієнт у непритомному стані

a) Якщо пацієнт перебуває в несвідомому стані чи з інших причин не в стані виявити свою волю, за можливості, необхідно отримати інформовану згоду законним способом від призначеного представника.

b) Якщо законний представник відсутній, і при цьому необхідне негайне медичне втручання, допускається презумпція згоди пацієнта, за винятком випадків, коли попередні тверді заяви чи переконання пацієнта неодмінно свідчать про те, що пацієнт відмовився би від такого втручання у вказаній ситуації.

c) Однак лікарям завжди необхідно спробувати врятувати життя пацієнта, який перебуває в непритомному стані внаслідок спроби самогубства.

5. Недієздатний пацієнт

a) Якщо пацієнт є неповнолітнім або недієздатним через якісь інші причини, в деяких юрисдикціях вимагається згода законного представника. Водночас пацієнт повинен брати безпосередню участь в ухваленні рішень у максимально припустимому обсязі.

b) Якщо недієздатний пацієнт здатний ухвалювати раціональні рішення, його рішення повинні враховуватися, й він має право забо ронити розголошення інформації своєму законному представникові.

c) Якщо законний представник пацієнта чи особа, уповноважена пацієнтом, не дає згоди на лікування, яке, на думку лікаря, відповідає інтересам здоров’я пацієнта, лікареві необхідно оскаржити вказане рішення у відповідному компетентному органі. В ситуації екстреної допомоги лікар завжди діє в інтересах пацієнта.

6. Проведення процедур проти волі пацієнта

Діагностичні процедури або лікування можуть проводитися всупереч волі пацієнта в невідкладних випадках, конкретно передбачених законом, згідно з принципами медичної етики.