19 жовтня - Всесвітній день біоетики.
Біоетика – це сукупність етичних норм і принципів, що інтегрує у єдине концептуальне ціле аспекти класичної етики та новітні тенденції, що ініційовані бурхливим розвитком науково-технічного прогресу та впливом негативних змін навколишнього становища на здоров’я людини.
У після воєнний період, Нюрнбергський процес який відбувся у 1945-1946 роках виявив жахіття нацистських концтаборів, де відбувалися найжорстокіші злочини, які здійснювались на військовоплонених та цивільних особах за наказом нацистського режиму при співучасті лікарів, в ім’я законів держави і у яких самі лікарі здійснювали найбільш безумні та болючі експерименти. Ці злочини на сьогодні є добре відомі, про них можна взнати із документів процесу, які являються страшним свідоцтвом того, що може вчинити абсолютна влада, звільнена від будь-якої моралі або впливу особи, яка є символом моралі, за участю лікарів, які, стаючи інструментами політичної влади, оправдують себе тим, що їх немов би ―заставили. 1 січня 1939 р. Гітлер віддав наказ, який санкцінував евтаназію. Внаслідок цього за два роки в Німеччині було знищено понад 275 000 хворих. У таборах смерті було проведено більш ніж 60 000 дослідів на ув'язнених. У тексті вироку нацистським медикам були сформульовані обов'язкові етичні та юридичні умови проведення медичних експериментів на людях. Цей документ має назву "Нюрнберзького кодексу" (1947 р.). Пізніше етико-правові принципи проведення медичного експерименту були розроблені в Хельсинсько - Токійській декларації (1964, 1975 рр.).
Термін «біоетика» вперше вжив в 1971 році, в назві книги онколог Ван Ренсселер Поттер «Bioethics: Bridge for the Future» (Біоетика: Міст в майбутнє). Він означає ідею використання біологічних наук для поліпшення якості життя. Він закликав об'єднати зусилля представників гуманітарних наук і природодослідників (перш за все біологів і лікарів) для того, щоб забезпечити гідні умови життя людей.
Надзвичайне важливе завдання біоетики – чітке формулювання сучасних біоетичних принципів, оскільки необхідність їх виконання не викликає сумнівів у наукової спільноти, але сьогодні існує значна розбіжність у поглядах на те, якими вони мають бути. А це пов’язане із серйозною небезпекою маніпулювання різними поняттями при визначенні того чи іншого принципу. Для того, щоб ці принципи стали основними у соціальній політиці урядів усіх держав, необхідні чіткі і прості їх формулювання, узгоджені на рівні світової спільноти.
Основою для досягнення мети державної політики в галузі біоетики є створення економічної, законодавчої, соціальної та матеріальної бази, що забезпечить вирішення таких завдань:
- підготовка рекомендацій щодо основних напрямів діяльності в галузі біоетики і біоетичної експертизи в Україні;
- розроблення пропозицій щодо законодавчого регулювання в галузі біоетики;
- сприяння встановленню основних засад регулювання відносин в цій сфері, що виникають в процесі подолання негативних наслідків науково-технічного прогресу, а також розробки і використання результатів наукової та практичної діяльності, які можуть негативно вплинути а біологічну безпеку людини і довкілля, з дотриманням етичних норм і принципів;
- підготовка рекомендацій щодо механізму гарантування громадянам України особистих прав і свобод, поваги до людської гідності, тілесної, психічної та духовної цілісності відповідно до Конвенції про захист прав та гідності людини у зв’язку з використанням досягнень науково-технічного прогресу, в тому числі в біології та медицині;
- забезпечення участі України в міжнародному співробітництві з біоетичних питань та виконання відповідних зобов’язань, що випливають з міжнародних договорів України в межах повноважень, що встановлені чинним законодавством.