8 грудня 2016 р. в Українському кризовому медіа-центрі відбулася прес-конференція з нагоди презентації проекту «Індекс здоров’я. Україна–2016». Під час заходу обговорювали значення, мету, методологію дослідження та презентації ключових показників проекту. У прес-конференції взяли участь Оксана Сивак, заступник міністра охорони здоров’я України, Вікторія Тимошевська, директор Програмної ініціативи «Громадське Здоров’я» Міжнародного фонду «Відродження», Тетяна Степурко, керівник магістерської програми «Менеджмент в охороні здоров’я» Національного університету «Києво-Могилянська академія», Володимир Паніотто, генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології, професор кафедри соціології Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Вікторія Тимошевська розповіла про те, як виникла ідея щодо розробки проекту «Індекс здоров’я. Україна», зауваживши, що його започатковано МФ «Відродження», Київським міжнародним інститутом соціології та Школою охорони здоров’я Національного університету «Києво-Могилянська академія» для щорічного визначення фактичного рівня задоволеності громадян України медичною допомогою. Проект розроблено за прикладом Європейського індексу споживачів охорони здоров’я, який порівнює системи охорони здоров’я країн ЄС та допомагає визначити найоптимальніший шлях для їх розвитку.
«Оцінка і досвід громадянина (потенційного чи фактичного споживача медичної допомоги) є ключовими для реформування системи як такої, що фокусується на потребах пацієнтів. Дослідження будуть продовжуватися в наступні роки та вимірюватимуть динаміку покращення надання медичних послуг у регіонах і в Україні в цілому. Це дасть змогу побачити, як змінюються оцінки людей у кожній окремій області країни в залежності від того, яким чином у ній впроваджується реформа», — розповіла В. Тимошевська.
За словами спікера, мета проекту «Індекс здоров’я. Україна» — стати інструментом, який допоможе управлінцям галузі, а також тим, хто формує політику на національному рівні та в областях, районах, містах, — оцінити вплив реформи охорони здоров’я на пацієнтів та громаду.
Володимир Паніотто розповів про методологію дослідження, яка використовувалася під час оцінки задоволеності наданням населенню медичних послуг.
Дослідження було проведене з серпня 2015 р. до серпня 2016 р. Його польовий етап тривав з 16 травня до 30 червня 2016 р. Вибірка, розроблена для дослідження, була випадковою та репрезентативною для дорослого населення (18 років та старші) України в цілому та кожної з 24 областей України та Києва. У Донецькій та Луганській областях було охоплено лише території, підконтрольні Уряду України. У результаті польового етапу було зібрано 10 224 опитувальники й опитано принаймні 400 респондентів у кожній з областей України. «Особливістю проведеного дослідження є те, що вибірка була репрезентативною для кожної області, що дає можливість порівнювати дані, отримані з кожного регіону, між собою. До того ж під час отримання даних ми орієнтувалися на людей, що мали власний досвід щодо користування тими чи іншими медичними послугами, тобто їм не довелося нічого вигадувати, відповідаючи на поставлені питання, адже вони орієнтувалися саме на власний досвід», — додав спікер, підкресливши важливість продовження досліджень у рамках проекту «Індекс здоров’я. Україна» у наступні роки.
Тетяна Степурко зауважила, що задоволеність медичною допомогою — це суб’єктивна оцінка, але вона є вкрай цінною для зворотнього зв’язку від мешканців різних областей під час проведення реформи, а також для поширення успішних практик з реформування галузі між областями. Спікер детально розповіла про результати дослідження, отримані в рамках проекту «Індекс здоров’я. Україна», що включало 5 складових, пов’язаних із цілями системи охорони здоров’я:
- задоволеність медичною послугою (вимірювалася за 2 індикаторами — задоволеністю роботою дільничного терапевта/сімейного лікаря та задоволеністю медичною допомогою в стаціонарі);
- звернення до лікаря у випадку хвороби та з метою її попередження (вимірювалися за 2 індикаторами — зверненням за медичною допомогою у випадку хвороби чи травми та за проходженням профілактичного огляду);
- витрати на допомогу та ліки (вимірювалися за 2 індикаторами — загальними витратами на ліки, куди включено такі, що були призначені лікарем та придбані самостійно пацієнтом, а також відкладанням або невідвідуванням лікаря через фінансову недоступність);
- знання про стан здоров’я (включало 2 індикатори, що стосуються вакцинації дітей та знання симптомів інсульту);
- стан здоров’я (вимірювався 2 індикаторами — суб’єктивною самооцінкою стану здоров’я та часткою людей з надлишковою масою тіла, підрахованою за допомогою формули індексу маси тіла).
