Правозахисники з «Інституту правових досліджень та стратегій» стверджують, що Україна не виконує європейських вимог з дотримання прав людини стосовно паліативних хворих. Зокрема, це онкохворі, люди із ВІЛ/СНІД, хворі на туберкульоз тощо.
Медицина не в змозі допомогти невиліковно хворим, але вона може полегшити їхній біль, надаючи необхідну кількість знеболювальних засобів. З іншого боку, оголошена війна незаконному обігу наркотиків, призвела до того, що хворі вмирають у страшних муках без дешевого, але зовсім недоступного морфіну.
«У цивілізованих країнах онкохворий навіть на останній стадії продовжує жити повноцінним життям. Приймаючи таку кількість медпрепаратів, які полегшують біль, хворий в стані керувати машиною, доживати свої дні із родиною. В Україні щоденно від раку помирає 293 особи, щогодини – 10 осіб. Переважна більшість українських хворих помирає в муках. Траплялися випадки, що онкохворий ладний був встромити іржавий цвях у серце, аби припинити свої страждання», – розповідає експерт «Інституту правових досліджень та стратегій» Ольга Луб’яна.
Морфін ефективно знеболює, але на короткий час – до чотирьох годин. У нашій країні він вживається тільки в ін’єкційній формі (таблетований морфін навіть не внесений у державний реєстр). У кращому випадку, якщо це Київ чи інше велике місто, медична сестра зможе приїхати додому до пацієнта двічі на день. Тобто з 24 годин на добу невиліковно хворий позбувається болю та страждання лише на 8 годин. У райцентрах і селах медсестра буває не частіше одного разу на тиждень. Та навіть якщо хворому робив би ін’єкції його найближчий родич, він все одно б не зміг собі дозволити таку розкіш. Закон забороняє. Тільки медпрацівник має право видавати морфін.
«Якби і був морфін у пігулках, наш закон декларує, що лікар може виписати лише 10 штук. На скільки це? На день чи може на два... Закінчиться морфін – пацієнт мусить знову йти до лікаря по рецепт. Такої обтяжливої системи отримування препаратів немає ніде у світі, – коментує Ольга Луб’яна. – Звісно, є наркотичний контроль. Але ж треба розуміти, що людина, яка лізе на стіну від болю, не буде продавати за кутком ці таблетки наркоманам».
Експерти підкреслюють, що ставлення до людини, яка не отримує знеболювальний препарат, можна прирівняти до жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність людини. І пропонують допустити таблетований морфін у державний реєстр препаратів та зробити менш обтяжливу систему надання знеболювальних.
Така ж ситуація з правами наркозалежних, жінок секс-бізнесу, ув’язнених, що живуть з ВІЛ/СНІД. Ще у 2006 році міжнародні експерти з правозахисної організації Human Right Watch зробили висновки, що порушення прав пацієнтів та перешкоджання роботі відповідних програм з боку правоохоронних органів є однією з рушійних сил для поширення епідемії ВІЛ/СНІДУ.
Джерело :
zik.ua
