У кожного лікаря є право на відмову від подальшого ведення пацієнта. Важливий момент: пацієнт за жодних обставин не може залишитись без медичної допомоги.
Кожен лікар може відмовитися від лікування пацієнта
Лікар має право відмовитися від ведення пацієнта, якщо:
1. Пацієнт не виконує медичних приписів і при цьому нічого не загрожує життю пацієнта чи здоров’ю людей, які його оточують.
Усі порушення мають бути зафіксовані й задокументовані, а задовільний стан здоров’я пацієнта підтверджений. Наприклад, якщо пацієнт порушує призначений режим, лікар має обов’язково фіксувати у карті, листку непрацездатності, іншій медичній документації вид порушення — несвоєчасна явка на прийом, алкогольне, наркотичне, токсичне сп’яніння під час лікування, вихід на роботу без дозволу лікаря, «втеча» зі стаціонарного лікування тощо.
Так, у листку непрацездатності у графі «Відмітки про порушення режиму» зазначається дата порушення і підпис лікаря, а у графі «Примітка» перераховуються види порушень. Обов’язково слід зробити запис про це в медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого. З підтвердженими фактами порушень і відповідною заявою лікар має звернутися до керівника медичного закладу.
2. Пацієнт порушує правила внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я, і при цьому нічого не загрожує життю пацієнта чи здоров’ю людей, які його оточують.
Так само, як і в попередньому випадку, усі порушення мають бути зафіксовані й задокументовані, а задовільний стан здоров’я пацієнта підтверджений. З підтвердженими фактами порушень і відповідною заявою лікар має звернутися до керівника закладу охорони здоров’я. Правила внутрішнього розпорядку є локальними актами закладів охорони здоров’я. Їх затверджує головний лікар.
Ці правила визначають права та обов’язки пацієнта під час звернення за медичною допомогою та перебування у лікарні. Найчастіше правила включають такі прості речі, як заборона куріння у медичному закладі, дотримання режиму тиші тощо. Правила мають бути у вільному доступі — найчастіше їх розміщують на дошках оголошень у медичних закладах.
Важливо: лікар не несе відповідальності за здоров’я пацієнта, якщо той відмовляється від медичних приписів або порушує встановлений для нього режим.
Крім того, якщо лікар чи медичний заклад не може забезпечити відповідне лікування (немає потрібного обладнання, відділення, профіль лікарів не відповідає захворюванню), лікарі мають рекомендувати пацієнту звернутися до закладу охорони здоров’я, де він отримає необхідну медичну допомогу, або направити у такий заклад.
Коли лікар не може відмовити пацієнту у лікуванні
Пацієнти, які насправді потребують медичної допомоги, повинні її отримати. У невідкладних випадках, коли є реальна загроза життю людини, медики можуть і мають надавати таку допомогу без згоди пацієнта чи його законного представника.
Лікар не може відмовити у наданні медичної допомоги пацієнту, якщо знає:
Так само карається неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником (Кримінальний кодекс України, статті 139, 140).
Коли терапевт, педіатр чи сімейний лікар може відмовити у підписанні декларації
Крім загальних норм закону, роботу лікарів первинної медичної допомоги (ПМД) регламентує також наказ МОЗ України від 19.03.2018 р. № 503 «Про затвердження Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та форми декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу». Згідно з ним, лікар ПМД може відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо той не виконує медичних приписів або правил внутрішнього трудового розпорядку надавача ПМД. Але лише за умови, що це не загрожуватиме життю пацієнта і здоров’ю населення.
Наказ МОЗ України № 503 також визначає, що лікар може відмовитись підписувати декларацію з пацієнтом, якщо у лікаря вже є оптимальна кількість декларацій. Для терапевта — це 2000 декларацій, сімейного лікаря — 1800, педіатра — 900. З січня 2019 р. всі лікарі мають технічну можливість укладати декларації понад оптимальну кількість. Для таких декларацій вводяться коригувальні коефіцієнти. Національна служба здоров’я України рекомендує керівникам медичних закладів локальними наказами визначати, які ліміти в їхніх лікарів, адже у кожного закладу охорони здоров’я своя ситуація з пацієнтами, умовами роботи тощо. Оптимальний обсяг практики — підстава для відмови у прийнятті декларації.
Лікар не має права відмовляти пацієнту у прийнятті декларації:
Де закріплено право на відмову від ведення пацієнта
Право на відмову від ведення пацієнта регулюється такими законами і нормативно-правовими актами: