Чому, незважаючи на збільшення фінансування пенітенціарної системи на 200 млн. грн. - в українських тюрмах майже у половину збільшилася смертність? Чому, прийняття нового антикорупційного закону - залишило засуджених в українських в'язницях без ліків?
Чому держава, проводячи реформу медицини - змушує українські в'язниці надавати медичну допомогу без відповідного нормативного документа?
Відповіді на ці та багато інших питань представлені в щорічній доповіді про дотримання прав ВІЛ-позитивних засуджених в пенітенціарних установах України.
2011 рік приніс системі виконання покарань України не тільки нову назву, а й вивів її на пік популярності. Причому не тільки у журналістів і міжнародних політиків, але і серед звичайних громадян. Такої уваги пенітенціарна система не відчувала за весь час свого існування в незалежній Україні. Небувалу популярність і увагу принесли не реформи і нові методи роботи відомства, а життя і умови утримання лідерів опозиції в українських в'язницях. Це пролило світло на роботу установ з виконання покарань. Результати роботи медичної служби відомства стали очевидні.
Не менш очевидні вони і в результатах надання медичної допомоги тим, кому вона життєво необхідна - людям, що живуть з ВІЛ \ СНІДом. Однак якщо публічність опозиційних лідерів таки змусила працювати в підвищеному режимі і медико-санітарні частини та Міністерство охорони здоров'я, то багатьом ВІЛ-позитивним людям, які не мають політичної значущості, отримати якісне лікування та діагностику так і не вдалося.
Не дивлячись на збільшення фінансування на 200 тис. грн. в 2011 році, пенітенціарна медицина все одно не справлялася з потоком проблем і хвороб.
Детальніша інформація за адресою: