Сибірка вже в Україні. П’ятеро людей, які брали участь у забитті худоби в селі Міняйлівка Одеської області, госпіталізовано зі специфічними симптомами захворювання шкіри. За результатами лабораторних досліджень, проведених референс-лабораторією Центру громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України, в однієї особи підтверджено захворювання на сибірку (шкірна форма, що лікується антибіотиками і не становить такої небезпеки, як легенева форма). Також отримано позитивний результат дослідження м’яса забитої тварини та ґрунту в дворі, де було забито хвору худобу.
Ситуація перебуває під контролем місцевої влади.
Які заходи вживає влада
Фахівці Держпродспоживслужби та Обласного лабораторного центру проводять необхідні заходи з недопущення поширення захворювання відповідно до вимог Наказу МОЗ України від 09.07.2003 р. № 314 «Про заходи з профілактики захворювань на сибірку» та Наказу Мінагрополітики від 25.01.2000 р. № 4 «Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з сибіркою тварин». Захворювання локалізовано в межах одного села — від 30 вересня 2018 р. введено карантин. Медики обстежують людей, які контактували із хворими тваринами чи вживали м’ясо забитої худоби.
Медики спостерігатимуть за станом здоров’я жителів села упродовж 15 днів: щоденно здійснюють обходи домівок для контролю стану здоров’я людей, які потенційно можуть заразитися збудником сибірки. Особам, які мали ризик зараження збудником сибірки, призначається термінова профілактика антибіотиками і за ними здійснюється медичне спостереження.
Про сибірку
Сибірка — це гостра інфекційна хвороба, збудником якої є спороутворююча бактерія Bacillus anthracis.
Це гостра інфекційна хвороба тварин і людини, перебіг якої відбувається переважно у вигляді шкірної форми, значно рідше — в легеневій та кишковій формах з явищами сепсису.
Поширеність сибірки
Сибірка наявна в більшості частин світу, але частота спалахів варіюється.
Спори бактерій сибірки можуть залишатися в латентному стані у ґрунті протягом тривалих періодів і активуватися, коли поверхня ґрунту порушується, наприклад у результаті повені, зливи або зсувів. Захворювання зазвичай з’являється знову, коли спори згодом потрапляють у шлунок тварини із травою на пасовищах.
Наразі захворюваність має лише спорадичний характер, проявляючись лише іноді й окремими спалахами.
Джерела зараження та шляхи передачі сибірки
Ця інфекція відноситься до зоонозів — тобто людина інфікується від зараженої тварини або від контакту зі шкірою та вовною.
Основне джерело інфекції — хворі домашні травоїдні тварини: велика і дрібна рогата худоба. Тварини заражаються, поїдаючи траву, інші корми, а також на водопої.
На сибірку найчастіше хворіють люди, які працюють із тваринами і тваринними продуктами — кістками, вовною, шкірою, м’ясом.
