Федерація професійних спілок України, Федерація роботодавців України і Об’єднання організацій роботодавців України звернулися спільним листом до Президента України, вищих державних посадовців, голів депутатських фракцій та груп у Верховній Раді України з проханням підтримати спільні пропозиції щодо реформування системи охорони здоров’я та дати відповідні рекомендації Кабінету Міністрів України.
Як зазначено в листі, в Україні спостерігається безпрецедентний демографічний спад. Темпи скорочення чисельності населення в Україні є найвищими в Європі. Внаслідок низьких показників народжуваності така тенденція швидко змінює віковий склад населення — питома вага громадян середнього та похилого віку зростає. Захворюваність та смертність призводять до скорочення чисельності осіб працездатного віку, перш за все чоловіків, що загрожує серйозними соціально-економічними наслідками.
За даними Європейського регіонального бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), середня тривалість життя в Україні на 5 років нижча, ніж у Європейському регіоні, і на 9 років нижча, ніж у країнах Європейського Союзу. За станом здоров’я громадян Україна посідає одне з найнижчих місць у Європейському регіоні, а в світі — 99-те місці серед 145 країн.
Тенденції демографічного спаду значно поглиблюються посиленням трудової міграції. Українські трудові мігранти становлять найбільшу частку осіб з вищою освітою серед усіх довгострокових мігрантів в країнах Європи. За таких обставин проводити нагальні реформи, домагатися сталого економічного розвитку, захищати та розбудовувати країну незабаром буде нікому.
Здоров’я є фундаментальною складовою якості життя населення. Між станом суспільного здоров’я й економічними показниками є прямий взаємозв’язок. Несприятлива економічна ситуація, як правило, зумовлює погіршення здоров’я населення, а незадовільний стан здоров’я, у свою чергу, негативно позначається на продуктивності праці, відновленні трудових ресурсів.
Необхідність реформування національної системи охорони здоров’я викликана не тільки рівнем захворюваності, смертності чи інвалідності. Вона зумовлена реальними соціально-економічними труднощами, зокрема структурними змінами в економіці, зниженням платоспроможності й якості життя громадян, негативними тенденціями в демографічній ситуації, незадовільним станом здоров’я населення, несприятливою екологічною ситуацією.
Безсистемне, фрагментарне, науково необґрунтоване реформування системи охорони здоров’я несе руйнівні наслідки. Урядові рішення з питань реформи галузі ухвалюються всупереч Конституції України та законодавству України, без відповідного громадського обговорення та належного погодження з соціальними партнерами. В країні не узагальнюється та не аналізується інформація про стан здоров’я населення з визначенням основних чинників, що його формують, ризиків для життя в різних сферах життєдіяльності.
Безпрецедентно знижений рівень якості управління у сфері охорони здоров’я. МОЗ як центральний орган виконавчої влади в сфері медицини не виконує своїх функцій координації діяльності системи охорони здоров’я та втратило зворотній зв’язок з медичною громадськістю, експертним і науковим середовищем, населенням, не готове до професійного та відповідального діалогу з людьми.
Експертне середовище вважає, що використання суто ринкової моделі в нинішніх умовах в Україні має високий ступінь ризиків, може призвести до того, що більша частина населення не зможе отримати медичну допомогу.
Зазначаємо, що на засіданні Національної тристоронньої соціально-економічної ради (НТСЕР) 29 травня 2017 р. при розгляді питання щодо реформування системи охорони здоров’я з боку роботодавців і профспілок було надано низку пропозицій, які, на жаль, не були підтримані МОЗ.
Виходячи з вищенаведеного, Федерація професійних спілок України, Федерація роботодавців України і Об’єднання організацій роботодавців України вважають неприпустимим прийняття запропонованих МОЗ законопроектів «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» № 6327 та «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» № 6329, які внесені без погодження з соціальними партнерами.
