"Суд зазначає, що незважаючи на серйозний стан здоров’я В.К., який був зумовлений неправомірними діями працівників поліції, його життя все ще можна було врятувати, якщо б він отримав своєчасну та адекватну медичну допомогу. 
Однак було встановлено, що така медична допомога В.К. не була надана. В подальшому стало очевидно, що Фастівська лікарня не мала належного обладнання для того, щоб встановити правильний діагноз В.К. і призначити йому правильне лікування, його слід було транспортувати до Київської обласної лікарні з метою проведення комп’ютерної томографії. Хоча стан В.К. дозволяв його транспортування відповідним транспортом, який був наявний у Фастівській лікарні, жодних заходів для організації такого транспортування не було зроблено. 
Також слід зазначити, що стосовно В.К. не було проведено жодних реанімаційних заходів після того, як він впав у кому. За відсутності доказів, які б підтверджували протилежне, Суду не залишається нічого іншого як констатувати, що сина заявниці залишили помирати без надання йому будь-якої медичної допомоги попри те, що він перебував у закладі охорони здоров’я. 
З урахуванням усіх обставин цієї справи, Суд вважає, що ситуація із сином заявниці в умовах Фастівської лікарні де-факто становила собою відмову в наданні медичної допомоги, що призвело до його смерті. 
Наведені покликання приводять Суд до висновку про те, що Держава є відповідальною за смерть сина заявниці як в частині його жорстокого побиття працівниками поліції, так відсутності адекватного лікування. За конкретних обставин цієї справи обидва ці фактори були фатальними для В.К. і, відтак, є, ані можливим, ані доцільним, встановлювати, який з цих факторів був вирішальним для його смерті. Отож, було порушення матеріального елемента ст. 2 Конвенції".

Як відшкодування моральної шкоди заявниці було присуджено 72 000 євро компенсації.

З текстом рішення можна ознайомитись за посиланням: