Професійна спілка працівників охорони здоров’я України як представник майже 800-тисячної медичної громади висловлює своє занепокоєння кризою в галузі, яка наростає, і це може призвести до остаточної руйнації системи охорони здоров’я.
Слід наголосити, що за 25 років в Україні:
- фінансування галузі здійснюється в середньому на 40–60% від потреби;
- реформи відзначаються формальністю, безсистемністю і є як для медичної галузі і її працівників, так і для пацієнтів експериментом на виживання;
- змінилося 17 міністрів охорони здоров’я та 3 виконувачі обов’язків.
У таких складних, нестабільних умовах діючі заклади охорони здоров’я втратили можливість належним чином, якісно та в повному обсязі надавати медичну допомогу; медичний персонал позбавлено мотивації до праці; для пацієнтів безоплатна медична допомога — лише декларація.
Як наслідок — значне скорочення населення країни, високі показники захворюваності та смертності порівняно з іншими країнами світу, кадровий дефіцит, що все збільшується, — висококваліфікований медичний персонал змушений шукати роботу за кордоном.
Сьогодні вкрай важливо, щоб процеси реформування відбувалися в правовому полі та в умовах соціального діалогу. Так, 30 листопада 2016 р. Кабінет Міністрів України (КМУ) прийняв низку постанов та розпоряджень, що стосуються реформування системи охорони здоров’я в Україні, зокрема розпорядження КМУ № 1013-р «Про схвалення Концепції реформи фінансування системи охорони здоров’я України» та № 1002-р «Про схвалення Концепції розвитку системи громадського здоров’я в Україні» без погодження зі Спільним представницьким органом профспілок, що суперечить п. 1.19 Генеральної Угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2016–2017 рр.
Під час прийняття постанови КМУ від 30 листопада 2016 р. № 932 «Про затвердження Порядку створення госпітальних округів» було повністю проігноровано пропозиції Профспілки щодо запровадження пакету запобіжних заходів соціально-економічного захисту працівників охорони здоров’я в умовах запланованих трансформацій.
Не враховано ризики для бюджетної сфери в разі підвищення мінімальної заробітної плати до 3200 грн., які фактично призвели до «зрівнялівки» в оплаті праці технічного та медичного персоналу в закладах охорони здоров’я.
На жаль, у прийнятих КМУ вищезазначених документах не йде мова про статус медичного працівника. Немає відповідей на питання, як запобігти майбутньому скороченню закладів охорони здоров’я, масовому вивільненню працівників, як реально забезпечити гідні умови, оплату праці та зайнятість медичним працівникам, чи сприятиме вирішенню проблемних питань віднесення максимального обсягу повноважень з управління галуззю на місця, без наявності відповідних матеріально-технічних та фінансових ресурсів, і чи не призведе все це в майбутньому до комерціалізації галузі?
